ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-6306/06                                                                           

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2006 року                                                                                                               м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 13 червня 2005 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення Личаківського районного суду міста Львова від 13 червня 2005 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2005 року про відмову в задоволенні позовних вимог про перерахунок за минулий час пенсії військовослужбовця у бік збільшення і про стягнення її не отриманої частини. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач як пенсіонер із числа військовослужбовців з 25 листопада 2003 року одержує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та вимагає перерахувати пенсію з урахуванням премії та надбавок, які він отримував під час проходження служби, та які, на думку позивача, не були враховані відповідачем при призначенні пенсії.

Встановлені судами обставини сторони не оспорюють.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що премія, яку позивач отримував під час проходження служби, не відносяться до визначених статтею 43  Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавок за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

 Надбавки, які позивач отримував під час проходження служби і впливають на розмір пенсійного забезпечення, враховані відповідачем при призначенні пенсії.

Тому відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення з урахуванням щомісячної премії та надбавок, які отримував позивач під час проходження служби.

Правова оцінка, яку суди дали обставинам справи, не суперечить вимогам законодавства.  

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 13 червня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.