Справа №1806/2-261/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров
Номер провадження 22-ц/1890/202/12 Суддя-доповідач - Смирнова
Категорія - 57
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Вільної профспілки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 грудня 2011 року
на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2012 року
у справі за позовом Вільної професійної спілки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»,
третя особа - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»
про заборону укладати колективний договір, зобов'язання вчинити дії,-
в с т а н о в и л а :
08 квітня 2009 року Вільна профспілка ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що Об'єднана первинна організація профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» намагається усунути Вільну профспілку від участі в колдоговірному процесі на ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе».
Відповідно до уточнених позовних вимог, просила заборонити відповідачу одноособово підписувати колективний договір без підписання представником Вільної профспілки при укладенні нового чи внесенні змін та (або) доповнень до діючого на підприємстві колективного договору, укладеного 22 березня 2001 року та зобов'язати відповідача утворити об'єднаний представницький орган профспілок з Вільною профспілкою для укладення нового колективного договору представниками позивача та відповідача.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 грудня 2011 року та додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог Вільної профспілки ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» відмовлено.
В апеляційних скаргах Вільної профспілки ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», апелянт посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення апелянта, підтримавшого скарги, заперечення представників відповідача та 3-ї особи, дослідивши матеріали і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Вільна профспілка ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» не була уповноважена підписувати колективний договір, вона не є стороною колективного договору, представницький орган 2-х профспілок не було створено, позивач не довів заявлених вимог.
Колегія суддів вважає, що з висновками судових рішень слід погодитись з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» створено 2 первинні профспілкові організації: Об'єднана первинна організація профспілки працівників машинобудування та металообробки, та Вільна профспілка.
За ст. 12 КЗпП України якщо на підприємстві створено декілька профспілкових організації, вони повинні на засадах пропорційного представництва утворить об'єднаний представницький орган для укладання колективного договору між власником з однієї сторони та представницьким органом профспілок.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач декілька разів змінював позовні вимоги, а саме: в первинній позовній заяві від 31.03.2009 року він просив зобов'язати відповідача утворити з позивачем представницький орган для укладення нового колективного договору та заборонити йому одноособово підписувати колдоговір без участі позивача; в послідуючій позовній заяві від 14.06.2011 року у позові, крім заборони підписання колдоговору без його участі просив суд встановити факт створення позивачем та відповідачем представницького органу профспілки та визнати недійсним п. 1.1 колдоговору від 22.03.2001 року, в редакції від 22.12.2010 року та зобов'язати відповідача, та 3-ю особу ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе» зазначить в цьому пункті договору стороною колдоговору представницький орган профспілок замість профспілки - відповідача.
В наступній заяві від 07.07.2011 року позивач фактично провів заміну ПАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе» з 3-ї особи на відповідача, тобто змінив процесуальне становище підприємства, залишивши незмінними по суті самі вимоги.
Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Оскільки всі заявлені вимоги пов'язані між собою, визначальною є вимога про визнання факту створення представницького органу 2-ма профспілками у 2000 році.
Проте, сам позивач у своїй первинній позовній заяві від 31.03.2009 року посилався на те, що відповідач - об'єднана первинна профспілка машинобудування та металообробки ухиляється від створення спільного представницького органу профспілок для укладання колдоговору.
Таким чином, він визнавав факт відсутності представницького органу двох профспілок на час укладання колективного договору у 2001 році.
Змінивши позицію та наполягаючи на тому, що представницький орган профспілок все ж таки було створено, позивач не надав відповідних доказів на підтвердження цього факту.
Так, законом не встановлено спосіб створення спільного представницького органу.
Позивач посилається як на доказ цього факту, на листи якими обмінялися керівники 2-х профспілок з приводу необхідності утворення представницького органу профспілок (а.с.66, 67) для укладення колективного договору у 2001 році.
Але з цих листів вбачається, що профспілки не домовилися з цього питання, оскільки навіть не визначились в кількості своїх представників, які будуть входить до спільного органу.
Аналогічним образом не є доказом створення спільного представницького органу профспілок наказ-постанова від ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» 19.11.2001 року та від 18.11.2002 року (а.с.68,69), оскільки в цих документах йдеться про спільний представницький орган профспілок, як самого акціонерного товариства так і його дочірніх підприємств та не згадується позивач, як учасник цього представницького органу.
Не довівши факту створення спільного представницького органу профспілок, позивач тим самим не довів, що до п. 1.1 Колективного договору слід включити стороною договору спільний представницький орган профспілок (позивача та відповідача) замість профспілкового комітету об'єднаної первинної організації профспілки представників машинобудування та металообробки, та за зазначених підстав не доведено недійсності п.1.1 колдоговору, в якому зазначені сторони колдоговору; за таких обставин відсутні підстави для задоволення позову щодо зобов'язання співвідповідачів надати Вільній профспілці оригінал колдоговору зміненого на підставі вищезазначених вимог; крім того по справі ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» проходило як 3-тя особа, а не відповідач, а тому на третю особу не можна покладати обов'язки, як на сторону.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно застосував матеріальний та процесуальний закон, а тому відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги Вільної профспілки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 грудня 2011 року та додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -