КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 5011-11/375-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі Чуприні І.В., у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук В.М.

від відповідача: Блажкевич С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.03.2012 року (дата підписання - 07.03.2012 року)

у справі № 5011-11/375-2012 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»

про стягнення 61 897,02 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У грудні 2011 року Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» про стягнення 61 897,02 грн. позадоговірної шкоди за користування нежилим приміщенням в будинку № 34 літер Г на вул. Воровського у м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року (дата підписання - 07.03.2012 року) у справі № 5011-11/375-2012 (суддя - Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 47 283,63 грн. та 1 078,24 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом залишено поза увагою ту обставину, що між сторонами не укладався договір щодо орендного користування відповідачем комунальним майном, а відтак останній фактично не міг використовувати вказані позивачем приміщення. До того ж, наявний в матеріалах справи акт державного виконавця від 10.03.2010 року також свідчить про те, що відповідач даних приміщень не займав. Крім цього, господарським судом першої інстанції не правильно застосовані ст. 267 ЦК України щодо наслідків спливу строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.04.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року № 01-22/1/15 «Про зміну складу колегії суддів» для розгляду даної справи до складу судової колегії замість судді Алданової С.О. було внесено суддю Кропивну Л.В.

У судове засідання 25.04.2012 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні 25.04.2012 року просив оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до позиції 40 додатку № 1 до вказаного рішення об'єкт, що знаходиться на вул. Воровського, 34 літ. Г, віднесено до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

На виконання вищезазначеного рішення Київської міської ради розпорядженням КМДА від 22.11.2005 № 2139 «Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за КП «Київжитлоспецексплуатація» за позивачем на праві господарського відання закріплений, зокрема, об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою: вул. Воровського, 34 літ. Г.

Рішенням Київської міської ради від 06.10.2005 № 40/3504 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» останнє доповнено позицією № 357, відповідно до якої 5 гаражів площею 134,7 кв. м по вул. Воровського, 34 літ. Г віднесено до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 № 137/194 «Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.01 № 151/1585 та до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва» рішення Київради від 27.12.01 р. № 208/1642 доповнено, зокрема, позицією 40 у новій редакції, згідно з якою до комунальної власності територіальної громади м. Києва належить об'єкт площею 470,40 кв. м, що знаходиться по вул. Воровського, 34 літ. Г.

Відповідно до зазначених вище рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 (зі змінами та доповненнями) і розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.11.2005 № 2139 об'єкт, що знаходиться на вул. Воровського, 34 літ. Г у місті Києві віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплено за позивачем на праві господарського відання.

Як вбачається з матеріалів справи, між КП «Київжитлоспецексплуатація» та ТОВ Підприємством з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" було підписано акт на фактичне використання будинку (приміщення) № 34 Г на вул. Воровського, з якого слідує, що в приміщенні, загальною площею 134,7 кв. м, фактично знаходиться та займається виробничою (іншою) діяльністю відповідач.

У вказаному акті зазначено, що його складено у зв'язку з необхідністю нарахування орендної плати за користування складськими приміщеннями. Враховуючи факт використання вказаного приміщення відповідачем, останній повинен сплачувати за займане приміщення та надані комунальні послуги з 09.12.2005 року.

Як зазначено судом першої інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2009 року у справі № 51/112, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 року, позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» задоволено, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» з нежилих приміщень загальною площею 134,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 34 літ. Г, та повернуто вказані приміщення КП «Київжитлоспецексплуатація».

Актом державного виконавця від 10.03.2010 року, складеним, зокрема, за участю представників позивача та відповідача при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Києва № 51/112, виданого на виконання вищезазначеного рішення суду, встановлено, що боржник вищевказані приміщення не займає, речі боржника, які підлягають опису, у них відсутні, рішення суду виконано реально, приміщення передані КП "Київжитлоспецексплуатація".

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до господарського суду, КП «Київжитлоспецексплуатація» зазначило, що відповідач, фактично користуючись вказаним нежитловим приміщенням згідно акта від 09.12.2005 року, орендну плату не сплачував. У зв'язку з чим позивачем заявлена вимога про стягнення позадоговірної шкоди у вигляді не отриманої орендної плати за період з 01.08.2008 року по 09.03.2010 року у сумі 61 897,02 грн., розрахованої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягнувши з відповідача 47 283,63 грн. шкоди у вигляді не отриманої орендної плати за період з січня 2009 року по 09.03.2010 року, при у цьому у стягненні 14 613,39 грн. шкоди у вигляді не отриманої орендної плати за період з 01.08.2008 року по грудень 2008 року судом відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, однак, з інших підстав.

Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.

Як уже зазначалося, між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" було підписано акт на фактичне використання будинку (приміщення) № 34 Г на вул. Воровського, з якого слідує, що в приміщенні, загальною площею 134,7 кв. м, фактично знаходиться та займається виробничою (іншою) діяльністю відповідач.

У вказаному акті зазначено, що його складено у зв'язку з необхідністю нарахування орендної плати за користування складськими приміщеннями. Враховуючи факт використання вказаного приміщення відповідачем, останній повинен сплачувати за займане приміщення та надані комунальні послуги з 09.12.2005 року.

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2009 року у справі № 51/112, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 року, позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» задоволено, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» з нежилих приміщень загальною площею 134,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 34 літ. Г, та повернуто вказані приміщення КП «Київжитлоспецексплуатація».

Отже, зазначеними судовими рішеннями у справі № 51/112 встановлено факт користування відповідачем приміщеннями загальною площею 134,7 кв. м, що знаходяться у м. Києві по вул. Воровського, 34 літ. Г, чим спростовується твердження апелянта про те, що вказане приміщення ним не використовувалося.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вищезазначеного рішення суду 10.09.2009 року було видано відповідний наказ № 51/112.

Постановою старшого державного виконавця Бурли В.Е. від 15.01.2010 року було відкрито виконавче провадження ВП № 16933707 щодо примусового виконання вищевказаного наказу господарського суду міста Києва.

З п. 2 постанови від 15.01.2010 року слідує, що боржнику було надано 15-денний термін для добровільного виконання наказу суду № 51/112 від 10.09.2009 року, з моменту отримання останнім даної постанови.

З наявної в матеріалах справи вимоги ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві № 36 від 03.03.2010 року вбачається, що відповідачу було запропоновано виконати наказ господарського суду міста Києва № 51/112 від 10.09.2009 року в строк до 10 год. 00 хв. 10.03.2010 року, про що повідомити державного виконавця письмово, надавши при цьому підтверджуючі документи. У разі невиконання рішення суду в установлений строк, воно буде виконано в примусовому порядку.

Як зазначено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, актом державного виконавця від 10.03.2010 року, складеним, зокрема, за участю представників позивача та відповідача при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Києва № 51/112, виданого на виконання рішення суду у справі № 51/112, встановлено, що боржник вищевказані приміщення не займає, речі боржника, які підлягають опису, у них відсутні, рішення суду виконано реально, приміщення передані КП "Київжитлоспецексплуатація".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявним в матеріалах справи актом державного виконавця підтверджується факт реального виконання рішення господарського суду у справі № 51/122 про виселення відповідача та встановлено відсутність останнього у спірному приміщенні тільки станом на 10.03.2010 року, тобто на дату складання зазначеного акта.

Посилання апелянта на те, що зазначене приміщення ним було звільнено раніше колегією суддів оцінюються критично з огляду на приписи ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, докази на підтвердження звільнення відповідачем вказаного приміщення станом до 10.03.2010 року в матеріалах справи відсутні та останнім не надані.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в період з 01.08.2008 року по 09.03.2010 року відповідач фактично користувався приміщенням загальною площею 134,7 кв. м, яке розташоване по вул. Воровського, 34 літ. Г у м. Києві, без достатньої правової підстави на те.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З аналізу наведених норм слідує, що останні підлягають застосуванню до правовідносин сторін, у тому числі, якщо має місце безпідставне збагачення однієї з них за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що користування відповідачем зазначеним приміщенням, не сплачуючи при цьому плату за таке користування, тобто за рахунок позивача, тягне за собою безпідставне збагачення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відшкодування останнім позивачу вартості орендної плати за період з січня 2009 року по 09.03.2010 року в сумі 47 283,63 грн., розрахованої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91.

Стосовно вимог позивача про стягнення не отриманої ним вартості орендної плати за період з 01.08.2008 року по грудень 2008 року включно, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено місцевим господарським судом, з вимогами про стягнення шкоди у вигляді не отриманої орендної плати за період з 01.08.2008 року по 09.03.2010 року позивач звернувся до суду лише 30.12.2011року, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, тобто після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення не отриманої орендної плати за період з 01.08.2008 по грудень 2008 року включно.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, з матеріалів справи слідує, що 27.01.2012 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву з клопотання про застосування строку позовної давності щодо заявлених вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з приписів наведених норм, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 14 613,39 грн. шкоди у вигляді не отриманої орендної плати за період з 01.08.2008 року по грудень 2008 року включно у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого відповідачем зроблено відповідну заяву.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» та скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року у справі № 5011-11/375-2012.

В силу ст. 49 ГПК України господарські витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року у справі № 5011-11/375-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя Поляк О.І.

Судді Кропивна Л.В.

Рудченко С.Г.