Справа № 1325/2-405/11 Головуючий у 1 інстанції: Федитник І.Д.
Провадження № 22-ц/1390/3125/12 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.
при секретарі: Карнидал В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Турківського районного суду Львівської області від 29 грудня 2011р.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Заочним рішенням Турківського районного суду Львівської області від 29грудня 2011р., у перегляді якого ухвалою цього ж суду від 13.02.12р. відмовлено, задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної протиправними діями відповідача.
Стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_3 4000 грн. моральної шкоди та 259 грн.20 коп. матеріальної шкоди , а всього 4259 грн. 20 коп.
Стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_4 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної неповнолітній доньці позивачів ОСОБА_5 та 594 грн. матеріальної шкоди , а всього разом 2594 грн.
Стягнуто з відповідача в користь держави 282 грн 30 коп. судових витрат у справі.
Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 13 лютого 2012р. у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_6 про перегляд та скасування заочного рішення відмовлено.
Рішення районного суду в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на незаконність оскаржуваного нею рішення та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що таке було ухвалено у її відсутності, при наявності поданих нею суду доказів про неможливість брати участь у судових засіданнях внаслідок погіршення стану її здоров»я ( а.с.20-22. а.с.61).
Наявність завчасно представленої суду відповідачем медичної довідки від 26.12.11р.( а.с.61) про її перебування з 20.12.11р. по 03.01.12р. на стаціонарному лікуванні у лікарні швидкої допомоги м.Львова з приводу загострення гіпертонічної хвороби, на думку апелянта згідно із положеннями ст..232 ЦПК України було безумовною підставою для скасування ухваленого у відсутності відповідача заочного рішення.
Просить заочне рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному його обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 11, 59 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування. не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із роз»ясненнями, що містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р., з наступними змінами і доповненнями, »Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»та положеннями ст..1166 ЦК України, шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, виходячи із загальних засад для покладення цивільної відповідальності визначених цією статтею ЦК, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а тому саме на відповідача покладається обов»язок доведення відсутності своєї вини у заподіянні шкоди, тоді як позивач зобов»заний довести наявність причинного зв»язку між діями заподіювача і шкодою та її розмір.
Як беззаперечно вбачається із витребуваної апеляційним судом та оглянутої у судовому засіданні кримінальної справи № 133-0334 про звинувачення ОСОБА_2 у вчиненні нею злочинів передбачених ст.125 ч.2 та 126 ч.1 КК України, зокрема із змісту наявної у ній постанови Турківського районного суду Львівської області від 03.10.11р.( а.сю 215217 крим.спр. № 133-03334), обвинувачену ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні інкримінованих їй злочинних діянь, однак звільнено від кримінального покарання внаслідок застосування до неї акту амністії.
Зазначена постанова районного суду не оскаржувалась й набрала законної сили, а тому відсутність її вини у вчиненні протиправних дій відносно потерпілих відповідачкою не спростовано.
Наявним у кримінальній справі висновком судово-медичної експертизи № 294 від 12.10.09р. ( а.с.34 кр. спр.), як належним і допустимим доказом встановлено факт заподіяння 12.07.09р. потерпілій ОСОБА_3 ушкодження здоров»я , шляхом нанесення їй черепно-мозкової травми, наслідком якої є струс головного мозку та легкі тілесні ушкодження ділянки обличчя. Довідкою Боринської комунальної лікарні Турківського району від 25.12.09.( а.с.100 крим.спр.) підтверджено факт перебування позивачки ОСОБА_3 з 13.07 по 20.07.09р. на стаціонарному лікуванні з приводу заподіяного їй відповідачкою ушкодження здоров»я , а наявним у справі рахунком № 102 від 13.07.09р. ( а.с.99 крим.спр.) підтверджено розмір її витрат на придбання ліків у сумі 259 грн.20 коп.
Відтак, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди є обґрунтованим і таким, що повністю відповідає поданим доказам і характеру перенесених потерпілою фізичних і моральних страждань.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з висновком районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, пред»явленого ним в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5, бо такий повністю спростовується матеріалами кримінальної справи.
Так, наявним у кримінальній справі висновком судово-медичної експертизи № 183 від 07.07.11р.( а.с.195-197 крим. спр.) не встановлено причинного зв»язку між перебуванням потерпілої ОСОБА_5 з 26.04.10р по 17.05.10р. на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному дитячому психо-неврологічному диспансері із заподяннім їй відповідачкою 12.07.09р. кількох ударів палицею по ногах.
В матеріалах цивільної і кримінальної справ відсутні будь-які докази понесених позивачем витрат безпосередньо пов»язаних із лікуванням доньки. Наявні у справі автобусні квитки ( а.с.28-47) таким доказом не можуть вважатися.
За таких обставин, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 залишатися в законній силі не може, а тому підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в його задоволенні.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Турківського районного суду Львівської області від 29 грудня 2011р в частині задоволення позову ОСОБА_4 скасувати, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні пред»явленого ним позову за його недоведеністю.
В решті розглянутих вимог рішення районного суду про задоволення позову ОСОБА_3 залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення й може бути оскарженим протягом 20-ти днів з часу набрання ним законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді :