ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

27 травня 2008 р.                                                             Справа  № 9/82

За позовом Перечинської районної спілки споживчих товариств, м. Перечин

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі, м. Перечин

про скасування рішення відповідача

Суддя Г.Й.Бобрик

Секретар судового засідання –Андрейчик О.В.

Представники:

від позивача: Дзямулич В.І.- голова правління

від відповідача: Крайнянський М. - представник по дов. від 15.10.2007р. №1002.

          Особам, які беруть участь у справі роз”яснено права та обов”язки, передбачені статтями 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України. Заяв про відвід суду не поступало.

СУТЬ СПОРУ: Перечинською районною спілкою споживчих товариств, м. Перечин заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі, м. Перечин про скасування рішення № 46 від 16.02.2005 р.  та № 47 від 16.02.2005 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що Перечинська районна спілка споживчих товариств в період з 2004 року була платником єдиного податку і відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. № 727-98 та Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” № 2063 не є платником збору на обов”язкове державне пенсійне страхування та платником страхових внесків.

          Не дивлячись на те, що позивач суми єдиного податку за грудень 2004 року сплатив платіжним дорученням від 13 січня 2005 р. № 1 суму 3 470 грн. та платіжним дорученням від 20 січня 2005 р. № 2 суму 385 грн., що підтверджено Управлінням державного казначейства у Перечинському районі (лист № 434 від 21.05.08 р.), Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі прийняло рішення № 46 від 16.02.2005 р.  та № 47 від 16.02.2005 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

          Уповноважений представник позивача, присутній в засіданні суду по розгляду справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову. При цьому, покликається на те, що згідно із Законом України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб"єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв"язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" від 16.03.2006 року № 3583-ІV, Пенсійний фонд України у разі застосування ним фінансових санкції до суб"єктів господарювання, обумовлених в ст. 1 цього Закону,  за період 2004 року і І кварталу 2005 року та якщо вони були стягнуті, повинний провести зарахування цих сум на особові рахунки страхувальників в рахунок майбутніх платежів.

Відповідач всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України не подав суду доказів правомірності спірних рішень, а уповноважений представник, присутній у засіданні суду, адмінпозов визнав частково.

В засіданні суду по розгляду справи 21.05.08 р., за клопотанням сторін, оголошувалась перерва до 27 травня 2008 р., на підставі ст. 150 КАС України, про що представники сторін повідомлені під розписку.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі, м. Перечин 16 лютого 2005 р. прийняло рішення № 46 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р. застосовано до районної спілки споживчих товариств, м. Перечин штраф в розмірі 1028,61грн. та нараховано пеню в розмірі 138,99 грн.

Рішенням № 47 від 16 лютого 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в Перечинському районі застосовано до позивача штраф в сумі 367,43 грн. та нараховано пеню в сумі 82,35 грн.

За змістом п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду в залежності від строку затримки платежу.

Закон України № 1058 є спеціальним Законом з регулювання відносин в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Позивач, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, свідоцтвом № 071000376 від 28.12.2004 року, працював у спірному періоді – 2004 року –за спрощеною системою оподаткування.

Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. № 727 (727/98) передбачено, що суб”єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов”язкове державне пенсійне страхування.

Суб”єкти –юридичні особи повинні щомісяця перераховувати суми єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, тобто в січні наступного року за грудень попереднього.

          Матеріалами справи, а саме, платіжним дорученням від 13 січня 2005 р. № 1 та платіжним дорученням від 20 січня 2005 р. № 2 грн. підтверджено що від Перечинського РайССТ на рахунок УДК у Перечинському районі „Єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб” по коду доходу 16050100 поступила сума 3 470 грн. та сума 385 грн. (лист УДК у Перечинському районі № 434 від 21.05.08 р. міститься в матеріалах справи).

          Відповідно до ст. 45 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005рік” зазначено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належить у повному обсязі єдиний та фіксований податок, який сплачується суб”єктами малого підприємництва. Тобто, цим нормативним актом було фактично припинено відрахування частини такого податку до Пенсійного фонду України, яка зараховувалась платникам як частина сплати внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, що спричинило виникнення у січні 2005 році заборгованості перед Пенсійним фондом України на суму 3 986,24 грн.

          Начальник управління ПФУ в Перечинському районі листом вих. № 144 від 18.02.05 повідомив позивача про те, що після вирішення питання  стосовно розмежування Державним казначейством, буде за бажанням РайССТ як переплата зарахована в сплату майбутніх платежів чи повернута на рахунки підприємства.

          З 14 квітня 2006 року набрав чинності Закон України „ Про вирішення питання щодо заборгованості суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв”язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року –1 кварталу 2005 року” ( 3583-15 )  (далі - Закон).

          Відповідно до преамбули та статті 1 цього Закону ( 3583 15 ) ним регулюються суперечності, які виникли при прийнятті Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285 –4  ( 2285 –15 ) „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-4 ( 2505-15) „Про Державний бюджет України на 2005 рік” у суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, які були сплачені ними у складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року –1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки у зв”язку із застосуванням Державним казначейством України діючого на той час Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-4 ( 2285-15 ) „Про державний бюджет України на 2005 рік”.

           На виконання статті 1 Закону ( 3583-15 ) суми страхових внесків, сплачені суб”єктами підприємницької діяльності в період 2004 року –1 квартал 2005 року у складі єдиного та фіксованого податку, але не зараховані на їх особові рахунки, відкриті в органах Пенсійного фонду, не вважаються заборгованістю. На виконання статті 2 Закону до суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році –1 кварталі 2005 року не застосовуються донарахування та штрафні санкції, які передбачені пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” (1058-15 ).

          Враховуючи те, що у складі податків згідно з чинним законодавством України сплачено та не перераховано до бюджету Пенсійного фонду страхові внески за грудень 2004 року, частина внесків, яка не була сплачена страхувальниками за вказаний період безпосередньо на рахунок органів Пенсійного фонду та (або) не погашена у порядку, визначеному частиною п”ятою статті 106 Закону України № 105/-15, не вважається заборгованістю та не підлягає стягненню у примусовому порядку.   

          За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб”єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

За змістом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у даній справі, як суб”єкт владних повноважень, не подав суду, в тому числі і на вимогу суду, викладену в ухвалах, ні доказів правомірності спірних рішень, ні документального обгрунтування підстави їх прийняття.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги, що дані рішення порушують права позивача, вимоги останнього про визнання спірних рішень нечинними вимоги є правомірними і підлягають задоволенню судом повністю.     

Керуючись Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р., Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. № 727 (727/98), ст.ст. ст.ст. 2, 17, 49, 51, 70, 71, 86, 94, 136, 150, 158-163, п. 6 Розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

2.          Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі № 46 від 16.02.2005 р. та № 47 від 16.02.2005 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Дана постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку статті 186 цього ж Кодексу до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                Г.Й.Бобрик

Вступна та резолютивна частини постанови оголошено 27.05.2008 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.06.2008 року.