Головуючий у 1 інстанції - Яременко І.В.
Суддя-доповідач - Шальєва В. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2012 року справа №2а-7696/11/0552
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шальєвої В. А.
суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької обл. від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-7696/11/0552 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 07.11.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до пенсійного органу про зобов'язання відповідача нарахувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.2008 року та довічно.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької обл. від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-7696/11/0552 позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 22.07.2011року з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню із винесенням нової постанови, якою має бути задоволено апеляційну скаргу та відмовлено у позові.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012 р. позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про стягнення допомоги за період з 22.05.2008 року по 06.05.2011 року залишені без розгляду.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, встановила наступне.
Згідно абз.1 частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи "Дитина війни"відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем та підтверджено даними паспорта позивача, відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні позивача.
Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№ 2195-ІV від 18.11.2004 року в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі Закон № 2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"внесені зміни до Закону № 2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Законами України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", "Про Державний бюджет України на 2011 рік"на день ухвалення судового рішення першою інстанцією не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону № 2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 01 січня 2011 року є діючою в наступній редакції: "Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком".
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни"не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що пенсійний орган зобов'язаний здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 07.05.2011 року, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування позивачеві вказаного підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", останній не отримав належні йому виплати у встановленому законом розмірі.
На виконання п.7 Закону України від 14.06.2011 року № 3491-6, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011 року "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Дана постанова набрала чинності 23.07.2011 року ; з дня опублікування її в газеті "Урядовий кур'єр"від 23.07.2011 року № 133, таким чином граничною датою задоволення позовних вимог позивача необхідно зазначити 22.07.2011 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи при вирішенні позову, порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановою нового рішення про задоволення позовних вимог за період з 07.05.2011 року по 22.07.2011 року.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 24, 160, 183-2, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області - задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької обл. від 22 грудня 2011 р. у справі № 2а-7696/11/0552 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області неправомірною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 07.05.2011 року по 22.07.2011 року, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів Шальєва В.А.
КомпанієцьІ.Д.
Бишов М.В