Головуючий у 1 інстанції - Ясинський О.В.
Суддя-доповідач - Шальєва В. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2012 року справа №2а-5417/11/0543
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
20 січня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого - судді Шальєвої В.А.
суддів Яманко В.Г., Компанієць І.Д.
секретар Беліков Д.Л.
за участі позивача ОСОБА_2
представника відповідача Козирєвої Д.О.
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 29.11.2011 р. в справі № 2а-5417/11/0543 за позовом ОСОБА_2 до Селидівської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання рішення незаконним,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 29.11.2011 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Селидівської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Третя особа в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Селидівської державної нотаріальної контори 13.01.1976 р. за реєстром АДРЕСА_2, зареєстрованим в Селидівському бюро технічної інвентаризації 23.01.1976 р. за № 1801, та державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори 13.12.2005 р. за реєстром № 3100, зареєстрованого у Державному комунальному підприємстві „Селидівське бюро технічної інвентаризації" 19.12.2005 р. за № 1801 в книзі № 8 (а.с. 15-17). Як вбачається з цього свідоцтва, житловий будинок розташований на земельній ділянці Селидівської міської ради.
Рішенням Селидівської міської ради від 26.01.2011 р. № 6/4-126 затверджений акт обстеження земельної ділянки в натурі станом на 15.10.2010 р. та рекомендовано позивачу приватизувати земельну ділянку (а.с. 30, 27-28).
Предметом даного спору є правомірність рішення органу місцевого самоврядування по затвердженню акту обстеження земельної ділянки в натурі.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад згідно зі ст. 33 цього Закону належать, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, як встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, належить організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів.
Частиною 3 ст. 158 Земельного кодексу України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Як випливає з акту обстеження земельної ділянки в натурі станом на 15.10.2010 р., обстеження відбувалось у зв'язку зі зверненням позивача щодо встановлення межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Вказаним актом були тільки зафіксовані межі земельних ділянок станом на час обстеження. Саме цей акт про фіксування меж земельних ділянок й був затверджений рішенням відповідача, яке позивач оскаржує.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ніяким чином не порушує права позивача по користуванню земельною ділянкою, а встановлення меж земельних ділянок не відноситься до компетенції міської ради.
Колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Селидівської міської ради від 21.06.2006 р. № 5/3-64 був затверджений акт обстеження домоволодінь АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, затверджені межі земельних ділянок домоволодінь по АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 у відповідності до викопіювання документів БТІ (а.с. 24-25).
Відтак, органом місцевого самоврядування зазначеним рішенням у 2006 р. були затверджені межі земельних ділянок, які знаходяться у користування позивача та третьої особи, та відповідно до акту обстеження, межі встановлені відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України.
Як встановлено ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Проте, з акту обстеження земельної ділянки станом на 15.10.2010 р., який затверджений спірним рішенням, вбачається, що межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, не відповідають межам, зазначеним у документах БТІ.
Отже, наявні два рішення відповідача щодо затвердження актів обстеження земельної ділянки позивача, які містять різні дані щодо меж земельної ділянки.
Рішення відповідача про затвердження акту обстеження земельної ділянки є рішенням ненормативного характеру.
Конституційним Судом України в рішенні N 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3) . Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відтак, колегія суддів вважає, що при наявності чинного рішення про затвердження акту обстеження земельних ділянок від 21.06.2006 р., орган місцевого самоврядування не мав підстав приймати рішення про затвердження акту обстеження тієї ж самої земельної ділянки з показниками, які відрізняються від раніше затвердженого акту, а тому оспорюване рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 29.11.2011 р. в справі № 2а-5417/11/0543 задовольнити.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 29.11.2011 р. у справі № 2а-5417/11/0543 за позовом ОСОБА_2 до Селидівської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання рішення незаконним скасувати.
Ухвалити нову постанову в справі № 2а-5417/11/0543.
Позов ОСОБА_2 до Селидівської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання рішення незаконним задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Селидівської міської ради Донецької області від 26.01.2011 р. № 6/4-126 „Про затвердження акту обстеження земельної ділянки в натурі станом на 15 жовтня 2010 року".
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлений 25.01.2012 р.
Головуючий суддя: Шальєва В.А.
Судді: Яманко В.Г.
Компанієць І.Д.