ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/39
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 квітня 2012 року 11:53 № 2а-2184/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2011 р. № 0024581501 та акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 07.10.2011 р. № 15-121/51,
за участю представників сторін:
представник позивача Закалюк О.З.;
представник відповідача Котляр А.С.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" (далі - позивач, ТОВ "ВФС Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2011 р. № 0024581501 (далі -ППР № 0024581501) та акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 07.10.2011 р. № 15-121/51 (далі -Акт перевірки). Позовні матеріали передані на розгляд судді 20.02.2012 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2184/12/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-2184/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва здійснено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "ВФС Україна" за звітний податкових період ІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено акт № 15-121/51 від 07.10.2011 р., відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 3 підр. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, що є частиною валових витрат ІІ кварталу 2011 року, включено від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності у попередні роки. Відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду всього на суму 152 048,00 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято ППР № 0024581501 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 152 048,00 грн.
17 жовтня 2011 року позивач звернувся до ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва з письмовим запереченням на Акт перевірки (вх. № 21852/10 від 17.10.2011 р.).
Листом від 24.10.2011 р. № 21130/10/15-132 відповідач надав відповідь позивачеві на заперечення до Акту перевірки, відповідно до якого заперечення на Акт перевірки залишено без задоволення.
Листом від 10.11.2011 р. № 10112011/2 (вх. № 8009/10 від 10.11.2011 р.) позивач звернувся до ДПА у м. Києві з первинною скаргою на ППР № 0024581501.
Рішенням від 10.01.2012 р. № 228/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги ДПА у м. Києві залишила без змін ППР № 0024581501, а первинну скаргу позивача - без задоволення.
Листом від 17.01.2012 р. № 17012012/2 (вх. № 829/6 від 17.01.2012 р.) позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на ППР № 0024581501.
Рішенням від 02.02.2012 р. № 2043/6/10-2415 про результати розгляду скарги ДПС України залишила без змін ППР № 0024581501, рішення ДПА у м. Києві від 10.01.2012 р. № 228/10/25-114, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ "ВФС Україна", виходячи з наступних мотивів.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон № 334/94-ВР).
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 37.1 статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 1 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" ПК України розділ ІІІ цього кодексу набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
Пунктом 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року відображено від'ємне значення з цього податку в сумі 152 048,00 грн. за 2010 рік.
Суд погоджується з твердженням позивача, що останній, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування в І кварталі 2011 року, мав керуватися положеннями саме Закону № 334/94-ВР.
Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Як вбачається з матеріалів справи, у І кварталі 2011 року позивач при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування діяв у відповідності з п. 6.1 ст. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР.
З ІІ кварталу 2011 року для розрахунку та декларування податку на прибуток підлягають застосуванню положення ПК України.
Пунктом 150.1 статті 150 ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому, згідно з пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" "Перехідних положень" ПК України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Відтак, зі змісту положень п. 150.1 ст. 150, п. 3 підр. 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" "Перехідних положень" ПК України не вбачається, що позивач мав право на включення до складу витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, який був ним отриманий лише за результатами господарської діяльності І кварталу 2011 року, тобто без урахування від'ємного значення попередніх років.
Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, вказані законодавчі норми не містять.
Згідно підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.
Суд звертає увагу, що обмежень включення до складу інших витрат звітного податкового періоду сум від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами минулих податкових періодів ПК України не містить.
Крім того, Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики листом від 10.11.2011 р. № 04-39/10-1160 був наданий висновок, відповідно до якого, аналізуючи положення п. 150.1 ст. 150 ПК України, п. 3 підр. 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР комітет дійшов висновку, що аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.
З огляду на вищевикладене, висновок ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, викладений в Акті перевірки про порушення позивачем положень пп. 3 підр. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 152 048,00 грн. є таким, що не відповідає діючому законодавству, а ППР № 0024581501, прийняте на підставі неправомірних висновків Акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки задоволення попередніх позовних вимог ТОВ "ВФС Україна" є достатнім для захисту та відновлення його порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, суд приходить до висновку, що ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ППР № 0024581501 з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ "ВФС Україна" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 27.10.2011 р. № 0024581501.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" у розмірі 2,19 грн. з рахунків суб'єкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Н.В. Клочкова