Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Міщенко О.А.,
Шпинти М.Д.,
з участю прокурора Воробей С.А.,
захисника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію адвоката ОСОБА_2 (захисника обвинуваченого ОСОБА_3) на постанову Рівненського міського суду від 18 квітня 2012 року.
Указаною постановою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 обраний запобіжний захід -взяття під вартою.
З копії постанови, яка є в матеріалах справи по розгляду подання слідчого (а.с. 22), убачається, що ОСОБА_3 пред'явлене обвинувачення в тому, що він 25 березня 2012 року поблизу автомобільного ринку в місті Рівному на вул. Млинівській наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_4 і відкрито заволодів мобільним телефоном вказаного потерпілого, вартістю 200 гривень.
Щодо ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід підписка про невиїзд.
18 квітня 2012 року слідча Лукашук Т.І. внесла до Рівненського міського суду подання про зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту (а. 1-4). Подання погоджене з прокурором міста Рівного. Подання слідчої про зміну запобіжного заходу обґрунтоване її переконанням в тому, що ОСОБА_3 дає неправдиві показання і „намагається вплинути на їх ( свідків) об'єктивність". У поданні не конкретизовано про які дії по впливу на свідків йдеться.
Суд обираючи запобіжний захід (а.с. 21) теж послався на тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3, та той факт, що він не має постійної зайнятості, що за висновком суду „обумовило його злочинну діяльність в групі осіб з неповнолітніми та обвинувачення у вчиненні ними злочинів щодо неповнолітніх потерпілих з певною жорстокістю". Ще суд послався на пояснення слідчого про вплив ОСОБА_3 на свідків, зокрема на свідка ОСОБА_6
В апеляції захисника ОСОБА_2 викладене прохання скасувати постанову місцевого суду про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу, -взяття під варту. На обґрунтування апеляції захисник посилається на те, що
заява про вплив ОСОБА_3 на неповнолітнього свідка ОСОБА_6, є надуманою;
що неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 і його батьки не мають претензій до його підзахисного; що ОСОБА_3 не наносив удари потерпілому ОСОБА_7, про що підтвердили на очних ставках потерпілі, не вилучав особисто телефону у потерпілого;
що твердження слідчого про вчинення злочину ОСОБА_3 у нетверезому стані суперечить висновку експерта.
Захисник стверджує, що суд не урахував обставин, які мають ураховуватись при обранні запобіжного заходу, а саме: що ОСОБА_3 є несудимим, ніколи не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, не має наміру ухилятись від проведення досудового слідства та суду, має постійне місце проживання з батьками, має поганий стан здоров'я (звільнений за станом здоров'я від служби в Збройних Силах) сприяє встановленню істини по справі, дає послідовні показання, не має наміру продовжувати злочинну діяльність.
Як зазначає в апеляції захисник твердження слідчої ніби ОСОБА_3 має вплив на потерпілих та свідків і чинить на них тиск не підтверджене жодним доказом і не відповідає дійсності. До апеляції долучені ксерокопії заяв потерпілого ОСОБА_7 -про відсутність претензій до ОСОБА_3 у зв'язку з повним відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди; ОСОБА_8 -із спростуванням твердження про тиск на її неповнолітнього сина та заявою, що таких показань її син в її присутності не давав.
В засіданні апеляційного суду захисник уточнив, що просить після скасування постанови місцевого суду обрати щодо його підзахисного запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Посилання слідчої у поданні про обвинувачення його підзахисного у розбої не відповідає матеріалам справи: ОСОБА_3 пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України. Просить урахувати, що потерпілий та його батьки не мають ніяких претензій до ОСОБА_3: ні матеріальних, ні моральних. Підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу для його підзахисного немає.
Прокурор Воробей С.А. пояснила, що нагляд за досудовим слідством по справі вона не здійснює працюючи помічником прокурора міста Рівного. Вона просить відмовити в задоволенні апеляції. Спростування доводів апеляції прокурор не навела, посилаючись лише на тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, прохання захисника та прокурора, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року N 15) суди при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суди мають додержувати вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
За ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Постанова Рівненського міського суду від 18 квітня 2012 року не містить законних обґрунтувань для застосування саме найбільш суворого запобіжного заходу. Діючим законодавством не передбачене попереднє ув'язнення особи на досудовому слідстві лише на підставі тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. Тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа відповідно до ст. 150 КПК України враховується поряд з іншими обставинами, зазначеними в цій статті.
Посилання суду на „злочинну діяльність (ОСОБА_3 в групі з неповнолітніми" суперечить презумпції невинуватості.
Суд поклав в обґрунтування свого рішення про застосування найбільш суворого запобіжного заходу твердження слідчого здійснення ОСОБА_3 впливу на свідків, не вживши жодних заходів до перевірки цього твердження, не зваживши на відсутність і поданні жодного конкретного факту такого впливу і доказів для підтвердження такого впливу.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" :
? (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
? (п.13) Обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Однак ні в поданні слідчого, ні у виступі прокурора в судовому засіданні місцевого суду не містилось ніяких доводів для переконання суду в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Під час судового розгляду подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про взяття під варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ст. 150 КПК). Суд вказані обставини не досліджував. Розглядаючи подання суд не зажадав від прокурора, щоб той відповідно до засади змагальності навів відповідні докази для переконання суду в тому, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Розгляд подання слідчого не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону, вимогам „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та судовій практиці Європейського Суду з прав людини. В рішенні від 14 жовтня 2010 року по справі „Хайретдінов проти України" (Заява №38717/04) Європейський суд вказав, що невстановлення ознак того, що перебуваючи на свободі особа перешкоджала досудовому слідству та нерозгляд можливості застосування інших запобіжних заходів є порушенням п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах. Як убачається з протоколу судового засідання та з постанови суду, питання про можливість застосувати інші запобіжні заходи не обговорювалось в судовому засіданні. Ні слідчий, ні прокурор з цього приводу не навели жодних міркувань.
За таких обставин постанова суду і протокол судового засідання не містять доводів для спростування доводів апеляції. Не навів таких доводів і прокурор в апеляційному суді.
До того ж, в суді прокурор Воробей С.А. діяла за межами своєї компетенції. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 5гн „Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення" ( п.2) участь у розгляді судами подань про взяття під варту слід забезпечувати прокурорам, які дали згоду на внесення чи самі внесли до суду подання або здійснюють нагляд за досудовим слідством. Помічник прокурор Воробей С.А. не давала і не мала право давати згоду на внесення подання. Вона не є прокурором, який уповноважений здійснювати нагляд за досудовим слідство. Адже за наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 4гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство" ( подальшими змінами) нагляд за додержанням законів при досудовому слідстві органами внутрішніх справ покладений на прокурорів міст, районів і прирівняних до них прокурорів та на … відповідні галузеві відділи прокуратур областей.
Відповідно до Закону „Про прокуратуру" повноваження прокурора по нагляду за досудовим слідством визначені в ст. 30 Закону. При відповідно до положень ст. 56 вказаного Закону встановлено, що в ст. 30 під словом прокурор не маються на увазі інші працівники прокуратури, зокрема помічники прокурора. Тобто, Закон „Про прокуратуру" не надає помічнику прокурора права наглядати за провадженням досудового слідства. Тому наказ Генерального прокурора уточнює, що участь в розглядів суді подання про взяття під варту мають забезпечувати прокурори, які здійснюють нагляд за досудовим слідством. Помічник прокурора Воробей С.А. таких повноважень не має.
Зважаючи на такі істотні порушення кримінально-процесуального законодавства при розгляді подання місцевим судомі і неврахування ним судової практики Європейського Суду з прав людини постанова суду підлягає скасуванню з поверненням справи по розгляду подання слідчого на новий судовий розгляд.
При новому розгляді подання слідчого необхідно, як рекомендує згадана постанова Пленуму Верховного Суду України, перевірити, чи є підстави вважати що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання ОСОБА_3). процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки. Мають бути з'ясовані соціальні зв'язки обвинуваченого, його схильності (чи вживає наркотики алкогольні напої в даний час, тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя). Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки та займатиметься злочинною діяльністю.
Для цього треба надати можливість прокурору, обвинуваченому та його захиснику навести свої доводи щодо обставин, які підлягають доказуванню при вирішення питання про обрання запобіжного заходу, навести дані щодо обставин, передбачених ст.ст. 148, 150 КПК України. Суд має дати оцінку як доводам прокурора, так і доводам обвинуваченого та його захисника, сформулювати обґрунтований висновок суду про застосування чи незастосування найбільш суворого запобіжного заходу, про можливість чи неможливість застосувати інший запобіжний захід.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про попереднє ув'язнення" скасування запобіжного заходу є підставою для звільнення особи з-під варти.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду від 18 квітня 2012 року про обрання за поданням слідчого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді взяття під варту скасувати і повернути справу по розгляду цього подання до того ж суду на новий судовий розгляд іншим суддею.
Копію постанови надіслати до слідчого ізолятора.
Дати дозвіл слідчому для затримання обвинуваченого ОСОБА_3 на строк не більше 72 годин і доставку його під вартою до суду для повторного розгляд подання про взяття під варту.
Судді (підписи)
Згідно.
Суддя-доповідач О.К. Коробов