ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-4017/06

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2006 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Юрченка В.В.,

при секретарі  Мудрицькій Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного казначейства України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2004 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Державного казначейства України -

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2004 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2004 року, якими задоволені позовні вимоги в частині визнання недійсними результатів торгів та визнання неправомірними дій Державного казначейства України по проведенню торгів з визначення банків України, що залучатимуться до касового обслуговування з метою оплати готівкою чеків Державного казначейства України, і відмолено в задоволенні вимог в частині зобов'язання відповідача провести нові торги. Просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

            Представник позивача касаційну скаргу не визнав, просив її відхилити посилаючись на те, що судові рішення відповідають вимогам законодавства.

            Відповідач в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 січня 2004 року Державне казначейство України завершило тендер з визначення банків, що залучатимуться до касового обслуговування з метою оплати готівкою чеків Державного казначейства України. Акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк» не став переможцем лоту НОМЕР_1 зазначених торгів.

Позивач вважає дії Державного казначейства України по проведенню торгів неправомірними і такими, що порушують його права та законні інтереси як вкладника та акціонера акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк”.

На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При прийнятті рішень суди виходили з того, що тендер проведений відповідачем без дотримання вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», чим порушені особисті права позивача.

З такими висновками судів погодитися не можна виходячи з наступного.

Як вбачається з обставин справи, звернення ОСОБА_1 зі скаргою, що за чинним на той час процесуальним законом розглядалася в поряду передбаченому главою 31-А ЦПК України 1963 року, пов'язано з  тим, що заявник був незгодний із результатами тендеру з визначення банків, що залучалися до касового обслуговування з метою оплати готівкою чеків Державного казначейства України, учасником якого був Акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк», що не став переможцем лоту НОМЕР_1.

 Суди мали виходити з того, що при розгляді справ за правилами глави 31-А ЦПК вирішуються питання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.

Докази про порушення суб'єктом оскарження під час здійснення ним управлінських функцій прав чи свобод заявника, як вкладника та акціонера АКБ «Правекс-Банк», і необхідність їх поновлення судами не встановлені й в рішеннях не наведені.

Тому касаційний суд приходить до висновку про те, що при проведенні торгів з визначення банків України, які залучалися до касового обслуговування з метою оплати готівкою чеків Державного казначейства України, та визначенні їх результатів суб'єкт владних повноважень не порушив права і свободи позивача.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державного казначейства України задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2004 року та ухвалу судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2004 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Державного казначейства України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.