Справа № 2-273/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

27 квітня 2012 року                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

Головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.

          при секретарі Секереш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування шкоди недійсним і стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2011 року, у даній справі, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування шкоди недійсним і стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2012 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування недійсним та стягнення наданих коштів та понесених витрат та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором про відшкодування шкоди повернуто Ужгородському міськрайонному суду для усунення недоліків, так як стосовно збільшених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд не вирішив ні в рішенні, ні в іншому процесуальному документі.

Враховуючи неявку в судове засідання сторін по справі, суд розглянув питання щодо ухвалення додаткового рішення у відповідності до вимог ст. 220 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування шкоди недійсним і стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат. Під час розгляду справи, ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та посилаючись на те, що протиправними діями ОСОБА_2 йому заподіяно моральну шкоду, просив стягнути з останньої таку в розмірі 5 000 грн. та 2 500 гривень витрат на правову допомогу, зокрема вказав, що відповідачка, шляхом обману, зловживаючи його довірою, фактично змусила його укласти завідомо неправдивий та невигідний для нього договір, а отримавши страхове відшкодування, вона умисно та протиправно відмовляється повернути затрачені ним в її користь кошти. Такі протиправні дії останньої призвели до нервного стресу і через моральні страждання він змушений приділяти багато часу та зусиль для виходу з становища, у яке навмисно поставила його відповідачка, через що був змушений покинути всі інші справи, обмежив контакти та спілкування з іншими людьми, в нього погіршився сон.

Проте, суд розглянув позовні вимоги позивача, щодо визнання договору відшкодування шкоди недійсним, а також про стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат, однак не ухвалив рішення стосовно стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

          Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування шкоди недійсним і стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат відмовлено, то і встановлено відсутність порушення його прав.

В силу вимог ст. 60 ЦПК України, сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Однак, всупереч вказаним положенням позивачем за первісним позовом не надано жодних доказів, які б стверджували, наявність моральних страждань, заподіяних йому незаконними діями ОСОБА_2, тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи, до яких належать, по між іншими, й витрати на правову допомогу, а згідно ч. 1 ст. 88 цього ж Кодексу, - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, то і підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правову допомогу не має, в зв’язку з чим у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

          Керуючись ст. 220 ЦПК України,          

Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу –відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Ужгородського

          міськрайонного суду ОСОБА_3