ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

 

23 серпня 2006 р.                                                                                                                  м.Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

 

головуючого - судді                                                            Чумаченко Т.А.

 

суддів:                                                                                             Гуріна М.І.

                                                                                            Горбатюка С.А.

                                                                                                    Кобилянського М.Г.

                                                                                          Юрченка В.В.

 

при секретарі                                                                             Проценко   О.О.,-

 

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 28 липня 2005 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Верховної Ради України,-

 

встановила:

 

У квітні - травні  2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із скаргами на дії Верховоної Ради України.

 

Вважав, що винесення 28 червня 1996 року на голосування пленарного засідання Верховної Ради України і голосування за прийняття та введення в дію нової Конституції України є незаконним і порушує його право та права кожного громадянина. Зокрема, право на працю та охорону здоров”я, які, на його думку, суттєво обмежилися в порівнянні з рішенням Всеукраїнського референдуму 01.12.1991 року.

 

Просив поновити його конституційні права, які він мав станом на 01.12.1991 року та які були гарантовані Конституцією України від 20.04.1978 року.

 

        Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 28 липня 2005 року ухвала  Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2005 року, якою скарга завника залишена без розгляду з підстав непідвідомчості, залишена без змін.

 

Не погоджуючись із цими ухвалами,  ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою до Верховного суду України, який передав її в порядку, визначеному п.10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України для  вирішення до   Вищого адміністративного суду України.

 

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 28 липня 2005 року і направити справу для розгляду судом першої інстанції, оскільки на його думку, всупереч положенням Конституції України, Закону України «Про судоустрій України» та Закону України „Про Контитуційний Суд України”, суди позбавили його прав, передбачених статтями 4, 99, 103, 248-1, 290 ЦПК України, а також його конституційного права на оскарження в суді дій Верховної Ради України.

 

        Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

        

         Справа розглянута судом першої та апеляційної інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства, а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

 

         Заявник звернувшись до суду зі скаргою на дії суб»єкта оскарження пов»язані з прийняттям нової Конституції України від 28 червня 2006 року, фактично ставить питання щодо конституційності положень ст.ст. 43,49, які, на його думку, суттєво звузили його права, які були гарантовані Конституцією України від 20 квітня 1978 року та були затверджені Всеукраїнським референдумом 01 грудня 1991 року.

 

         Фактично зміст скарги свідчить про те, що скаржник не погоджується з положеннями Конституції України від 28.06.1996 року, віддаючи перевагу нормам Конституції, яка втратила чинність. За таких обставин помилковим є висновок судів про те, що непідвідомчий судам загальної юрисдикції, а ОСОБА_1. повинен звертатися зі скаргою до Конституційного Суду України.

 

         Скарга має розглядатися по суті вимог, оскільки положення частини 1 ст.248-3 ЦПК України 1963 р. про те, що судам непідвідомчі скарги на акти органів законодавчої влади, які підлягають розгляду щодо їх конституційності, у даному випадку застосоване безпідставно.

 

         Оскільки при постановленні оскаржуваних судових рішень неправильно застосовані норми процесуального права, ухвала Печерського районного суду м.Києва від 23 травня 2005 року та ухвала апеляційного суду м.Києва від 28 липня 2005 року підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляджу по суті.

 

Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України колегія суддів,-

 

ухвалила:

 

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

 

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 28 липня 2005 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав та у строк, які передбачені ст.ст. 236, 237, 238 КАС України.

           

Головуючий:

 

Судді:

 

 

 

 

З оригіналом згідно:

 

Суддя: