УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/2447/2012Головуючий суду першої інстанції:Володарець Н.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. Ф.
"16" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРуснак А.П.,
СуддівАдаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,
При секретаріГуляєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа ОСОБА_10 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 27 січня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у 1996 році вона разом із своїм сином вселилася, після смерті ОСОБА_9, до домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало її батьку. Проживає у зазначеному будинку вже 15 років та сплачує усі витрати та комунальні платежі. У березні 2003 року позивачка зареєструвалася у зазначеному домоволодінні. Відповідачі ніколи не проживали у ньому, у зв'язку з чим позивачка просила визнати за нею право власності на 9/80 часток домоволодіння.
Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 27 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа ОСОБА_10 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_11 було прийнято позивачкою ОСОБА_7 та ОСОБА_12, однак, останньою у встановленому порядку право власності зареєстровано не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 померла, відповідно до свідоцтва про смерть від 12 лютого 1996 року. Згідно до матеріалів спадкової справи № 91/1996 до майна померлої належить частка домоволодіння АДРЕСА_1. 14 лютого 1996 року до Євпаторійської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулися ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Спадщину було прийнято, однак, на теперішній час зазначене свідоцтво ними не отримано. У лютому 1996 року ОСОБА_7 оселилася у зазначеній частці домоволодіння, дозволу на вселення до будинку вона не отримувала та документи про її право власності на частку домоволодіння відсутні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Частиною 4 ст. 344 ЦК України встановлено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно до ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, є: - законний об'єкт володіння; - добросовісність володіння; - відкритість володіння; - давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Виходячи з вищенаведеного, позивачка ОСОБА_7, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на 9/80 часток домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю, не надала суду, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, належних та допустимих доказів добросовісного та відкритого володіння нею зазначеною часткою будинку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для зміни чи скасування рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, як ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, ч. 1 ст. 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 27 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.
Судді Руснак А.П., Адаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,