РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/1652/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.

РІШЕННЯ

"20" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБолотова Є.В.

СуддівБерзіньш В.С. Шестакової Н.В.

При секретаріКутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ земельної ділянки відповідно до порядку користування, що склався,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року,

встановила:

У січні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про поділ земельної ділянки площею 0, 0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруджень, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування зазначала, що вона та ОСОБА_7 є співвласниками земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок. Вона є власником 61/100 частин, а ОСОБА_7 - 39/100 частин вказаного будинку.

ОСОБА_6 як співвласник будинку й земельної ділянки посилається на неможливість вільного, безперешкодного здійснення свого права власності, оскільки ОСОБА_7 перешкоджає їй у цьому.

У березні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ земельної ділянки відповідно до порядку користування, що склався.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Здійснено поділ земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності сторін відповідно до часток у праві власності на житло, відповідно до експертного висновку № 3163 від 01.12.2010 року (додаток № 1). У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_7 та його представники вимоги апеляційної скарги підтримали.

ОСОБА_6 та її представник проти апеляційної скарги заперечили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши сторони, їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про поділ земельної ділянки між сторонами відповідно до єдиного варіанта судової будівельно-технічної експертизи № 3163 від 01.12.2010 року та додатку № 1, суд першої інстанції виходив із розміру часток сторін у праві власності на будинок. При цьому, суд встановив для сторін постійний земельний сервітут на безперешкодне користування частиною виділених у власність земельних ділянок.

Повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

Установлено, що власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 є: ОСОБА_6, якій належить 61/100 частин цього будинку, та ОСОБА_7, якому належить 39/100 частин цього ж будинку.

Відповідно до Державного акту ЯИ № 505330 від 11 листопада 2009 року Державного акту ЯИ № 505331 від 11 листопада 2009 року, виданих сторонам, земельна ділянка площею 0, 0700 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної приватної власності без визначення часток.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 належить 61/100 частин будинку на підставі договору дарування від 08 листопада 2005 року.

В підп. «ґ» п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» ( зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 ) роз'яснено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними після 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 89 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги та заперечуючи проти зустрічного позову, ОСОБА_6 зазначала, що має право на користування частиною земельної ділянки, пропорційною її частці у праві власності на будинок.

Правильно встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про можливість поділу земельної ділянки розміром 0, 0700 га., що розташована в АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого експертом варіанту поділу.

Разом з тим, суд помилився в частині встановлення для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постійного земельного сервітуту на безперешкодне користування земельними ділянками розміром 1 кв.м. кожна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановивши земельний сервітут, суд першої інстанції вищевказані вимоги закону залишив поза увагою, не врахувавши, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності сторін.

Крім того, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки сторони з такими вимогами до суду не звертались.

За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на це, підлягає зміні рішення суду в частині поділу спірної земельної ділянки.

Отже, земельну ділянку слід поділити відповідно до висновку експерта № 3163 від 01.12.2010 року та додатку № 1, виділивши у приватну власність: ОСОБА_6 - земельну ділянку розміром 427 кв.м., з яких 426 кв.м., зазначені на плані в додатку № 1 до експертизи коричневим кольором та 1 кв.м., який розташований між будівлями літ «а» і літ «А» і зазначений на плані в додатку № 1 до експертизи червоним кольором, за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_7 - земельну ділянку розміром 273 кв.м., з яких 272 кв.м., зазначені на плані в додатку № 1 до експертизи синім кольором та 1 кв.м., який розташований між будівлями літ «А1» і літ «А2» і зазначений на плані в додатку № 1 до експертизи червоним кольором, за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині рішення суду від 05 грудня 2011 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Доводи апелянта щодо порушення судом положень ст. 120 ЦК України та неврахування фактичного порядку користування земельною ділянкою, рішення Ізобільненської селищної ради № 39 та рішення Алуштинського міського суду від 01 вересня 2008 року неспроможні, оскільки земельна ділянка передана сторонам по справі у спільну сумісну власність за рішенням Ізобільненської селищної ради від 26.06.2009 року, за яким державний акт отримано 11.11.2009 року. Розмір часток у спільній власності на земельну ділянку не визначався та угода між співвласниками земельної ділянки, сторонами по справі, про порядок користування нею не укладалась.

Керуючись ст. 303, п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року в частині встановлення для ОСОБА_6, ОСОБА_7 постійного земельного сервітуту на безперешкодне користування земельними ділянками розміром 1 кв.м. кожна, що розташовані в АДРЕСА_1 для обслуговування частин житлового будинку, що належать ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та зазначені в експертизі червоним кольором - скасувати.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року в частині поділу земельної ділянки розміром 0, 0700 га., що розташована в АДРЕСА_1 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Провести поділ земельної ділянки розміром 0, 0700 га., що розташована в АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно до висновку експерта № 3163 від 01.12.2010 року та додатку № 1, виділивши у приватну власність:

ОСОБА_6 - земельну ділянку розміром 427 кв.м., з яких 426 кв.м., зазначені на плані в додатку № 1 до експертизи коричневим кольором та 1 кв.м., який розташований між будівлями літ «а» і літ «А» і зазначений на плані в додатку № 1 до експертизи червоним кольором, за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_7 - земельну ділянку розміром 273 кв.м., з яких 272 кв.м., зазначені на плані в додатку № 1 до експертизи синім кольором та 1 кв.м., який розташований між будівлями літ «А1» і літ «А2» і зазначений на плані в додатку № 1 до експертизи червоним кольором, за адресою: АДРЕСА_1

В решті рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Болотов Є.В. Берзіньш В.С. Шестакова Н.В.