УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/2459/2012Головуючий суду першої інстанції:Лущенко Л.Г.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. Ф.
"25" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Руснак А.П.,
Суддів Адаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,
При секретаріГуляєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Білогірського районного суду АРК від 02 лютого 2012 року,
в с т а н о в и л а :
ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 21 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту, на підставі якого Банк надав ОСОБА_7 кредит у сумі 9450,00 грн. на придбання певного майна/послуг, на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 20 грудня 2009 року. Однак відповідач порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 28 вересня 2011 року, утворилася заборгованість.
Рішенням Білогірського районного суду АРК від 02 лютого 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 4632 грн. 98 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь АТ «Дельта Банк» судові витрати по сплаті державного мита у сумі 51,00 грн., на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № 001-11072-211206, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 9450,90 грн. із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше 20 грудня 2009 року, згідно копії кредитного договору (а.с.8-9), копії меморіального ордеру № 9889089 від 21 грудня 2006 року та копією рахунку - фактури № 10 від 21 грудня 2006 року (а.с.10,13). ОСОБА_7 отримала у своє розпорядження майно, що підтверджується копією накладної № 21 від 17 листопада 2006 року (а.с.14).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» та стягуючи заборгованість за договором кредиту, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк зобов'язується надати кредит позичальникові в розмірі і на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
Згідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, що прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково наступили після прострочення.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором передбачений обов'язок боржника повернути суму позики (кредиту) частинами (з розстрочкою), у разі прострочення повернення чергової частини боргу, кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), яка залишилася та сплати процентів.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 28 вересня 2011 року за відповідачкою ОСОБА_7 по укладеному з Банком кредитному договору № 001-11702-211206 від 21 грудня 2006 року існує заборгованість у розмірі 4632,98 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту 2225,59 грн.; заборгованості за відсотками 72,94 грн.; заборгованості за комісіями 2334,45 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.6-7).
Саме неналежне виконання умов кредитного договору ОСОБА_7 призвело до виникнення заборгованості у сумі 4632,98 грн., яка відповідачкою до теперішнього часу не погашена, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення з неї суми заборгованості.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачкою не були доведені обставини, на які вона посилалася в обґрунтування її вимог.
На підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, як ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, ч. 1 ст. 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Білогірського районного суду АРК від 02 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.
Судді Руснак А.П., Адаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,