АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/1561/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Степаненко О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_5 та Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про протиправну бездіяльність Пенсійного фонду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії «Дітям війни» ,-

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

30 липня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про протиправну бездіяльність Пенсійного фонду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії «Дітям війни».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він має статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та просив визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - протиправною; зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн.; зобов'язати відповідача нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про відмову ОСОБА_5 у нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси нарахувати ОСОБА_5 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 30 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно за виключенням 10 % мінімальної пенсії за віком, виплачених в 2008 році згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_5 та Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси подали апеляційні скарги.

ОСОБА_5 посилається на те, що судове рішення є формальним посиланням на норми закону без їхнього систематичного аналізу що є своєрідним викликом Конституції України. Просить постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.11.2009 року скасувати як недостатньо обґрунтовану; визнати термін подання позовної заяви вчасним і таким, що не суперечить положенням КСУ, ст. ст. 6,17-19,99,104-108 ні за їх суттю, ні за змістом; прийняти рішення по справі по суті.

Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси посилається на те, що районним судом неповно з'ясовані обставини та дослідженні докази, що мають значення для справи, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2009 року та прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволені апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус « дитини війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнанні неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачалося, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року було визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 22.05.2008 року відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов'язаний нараховувати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» мають діти війни за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону № 2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 71 Закону України від 26 грудня 2008 N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми законів передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом 30 липня 2009 року.

Вирішуючи спір, і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Позивач просив задовольнити позов за період з 2006 по 2008 роки та зобов'язати відповідача нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії.

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог за 2006-2007 роки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник Управління ПФУ у Придніпровському районі у запереченні на позов та судовому засіданні наполягав на застосуванні відносно вимог позивача річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.

Разом з тим, при ухваленні постанови в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо періоду, за який підлягає здійснення перерахунку, та зобов'язання проводити відповідні виплати у розмірі, передбачену Законом України "Про соціальний захист дітей війни", судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга позивача частковому задоволенню.

З огляду на вищевикладене, перерахунок та виплату пенсії позивачу необхідно здійснити за період з 30.07.2008 року по день винесення судом постанови, а саме по 06.09.2009 року, виходячи з того, що не відомо чи будуть в подальшому порушені права позивача та, який закон буде діяти в майбутньому.

В зв'язку з цим, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення.

Доводи Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни рішення суду є правильне по суті вирішення питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси скарги в цій частині не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про протиправну бездіяльність Пенсійного фонду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії «Дітям війни» - змінити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси нарахувати та виплатити ОСОБА_5 щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 30 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 06 листопада 2009 року з урахуванням проведених за цей період виплат.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :