ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 20 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

            головуючого-судді: Ліпського Д.В.

     суддів:  Амєліна С.Є., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А., Юрченка В.В.,

при секретарі : Малиніній О.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб УМВС України в Полтавській області, начальника ФЕВ УМВС України в Полтавській області за касаційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 квітня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб УМВС України в Полтавській області, начальника ФЕВ УМВС України в Полтавській області

Зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України та був звільнений в запас з призначенням йому пенсії.

В грудні 2002 року він звернувся до суду зі скаргою на дії та прийняте рішення УМВС України в Полтавській області за його заявою про перерахунок пенсії на підставі прийнятих нормативно-правових актів, зокрема Указу Президента України від 31 серпня 2001 року №771/2001, якими йому було відмовлено.

Вважає, що він має право на перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій  рішення.

            Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2003 року в задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою  апеляційного суду Полтавської області від 22 квітня 2004 року  апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2003 року залишено без змін.

Судові рішення були мотивовані тим, що право на надбавки, які просив включити в перерахунок призначеної пенсії позивач, він не набув, оскільки прийнятими нормативними актами зазначені надбавки були введені вже після звільнення його з органів внутрішніх справ України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що в червні 1993 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України за віком з призначенням йому пенсії військовослужбовця. Пенсія позивачу була призначена з усіх видів грошового забезпечення, які він отримував під час служби, за винятком премії.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

          Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що при звільненні з органів внутрішніх справ України за віком позивачу ОСОБА_1 була  призначена пенсія у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.

Відповідно до ст.. 224 КАС України,  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу  без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 квітня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                             Ліпський Д.В.

   Судді:                                                                   Амєлін С.Є.

                                                                                 Весельська Т.Ф.

                                                                                 Чумаченко Т.А.

                                                                                 Юрченко В.В.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                      Юрченко В.В.