УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3469/2012Головуючий суду першої інстанції:Федоренко Е.Р.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"14" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарев Р.В.

СуддівСинельщікова О.В., Яковенко Л.Г.

При секретаріГуляєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, виселення та зняття з реєстрації, треті особи - ВРГІРФО Джанкойського МУ ГУ МВС України в АР Крим, Управління по справам дітей Джанкойської райдержадміністрації АР Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном, виселення та зняття з реєстрації.

Заявлені позові вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить будинок, розташований у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продаж від 23.11.2001 року. У вказаному будинку вона не має можливості проживати, оскільки відповідач ОСОБА_10 застосовує до неї фізичну силу, влаштовує скандали, виражається в її адресу нецензурною лайкою, погрожує розправою. Крім того, відповідачі привели у негідність її житловий будинок. Відповідач ОСОБА_9 зареєстрована за вказаною адресою, але фактично в будинку не проживає. Позивачка вимушена сплачувати комунальні послуги за відповідачів та інші витрати. Користуватися та розпоряджатися своєю власністю позивачка не може, оскільки відповідачі перешкоджають їй в цьому, крім того, своєї згоди на реєстрацію відповідачів у своєму будинку вона не давала. Звертаючись до суду за захистом порушених прав позивачка на підставі ст. ст. 316, 383, 379, 391, 405 ЦК України та ст. 116 ЖК України просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування будинком, виселення та зняття їх з реєстрації.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, при висновках суду, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, відповідачки ОСОБА_9, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, що відповідачі систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, а тому відсутні підстави зазначені у ст. 116 ЖК України для виселення відповідачів із спірного будинку. Посилання на інші норми ЦК України є безпідставними, оскільки відповідачі вселилися до будинку як члени сім'ї сина позивачки ОСОБА_11

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_7 є власником будинку, розташованого у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 23.11.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Джанкойської районної державної нотаріальної контори за № 2620, зареєстрованого у КРП « БРТІ мю Джанкой» 27.11.2001 року.

У вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_12, ОСОБА_9, що підтверджується відомостями будинкової книги, довідками адресно-довідкового сектору м. Джанкой.

Відповідачі є онуками позивача, були вселені у вказаний будинок як члени сім'ї наймача ОСОБА_11 - сина позивача.

З 2009 року батько відповідачів - ОСОБА_11 не проживає у вказаному будинку, даних про його місцезнаходження не має.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_11 визнаний безвісно відсутнім.

Власник майна, як зазначено в статті 391 Цивільного кодексу України, має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 156 ЖК України встановлено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені статтею 157 ЖК України та частиною першою статті 116 ЖК України.

Виселення згідно з частиною першою статті 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом із ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщенням.

Судом першої інстанції не встановлено, що відповідачі систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням. Таким чином, підстав для їх виселення за вказаною нормою закону немає.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка хоча і є власницею спірного будинку, однак в ньому не проживала, фактично надала будинок у користування свого сина ОСОБА_11, який вселив в нього своїх дітей - відповідачів. Таким чином, відповідно до ст. 156 ЖК України у відповідачів виникло право користування спірним будинком нарівні з ОСОБА_11 і це право за ними залишається незважаючи на те, що він зник безвісти.

У разі порушення прав позивачки щодо користування своїм майном, вона не позбавлена можливості заявити позов про усунення таких перешкод, однак іншим шляхом.

За наявності вказаних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, надав належну оцінку доказам по справі і ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Бондарев Р.В., Синельщікова О.В., Яковенко Л.Г.