РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/3445/2012Головуючий суду першої інстанції:Цурцев В.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарев Р.В.

СуддівСинельщікова О.В., Яковенко Л.Г,

При секретаріГуляєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заявлені позові вимоги мотивовані тим, що 02.11.2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (нині ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 248/06 на суму 300 000 грн. на термін до 30 жовтня 2013 року зі сплатою 18% річних. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.07.2008 року про внесення змін до кредитного договору №248/06 від 02.11.2006 року процента ставка за користування кредитом була збільшена до рівня 21% річних. З метою забезпечення зобов'язань, що виникають із кредитного договору №248/06 від 02.11.2006 року між сторонами був укладений іпотечний договір від 02.11.2006 року, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором земельну ділянку розміром 0,1200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ№530748, виданого 20 березня 2006 року на підставі договору купівлі - продажу та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010600200356. Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, яка станом на 17 березня 2010 року складає 261 344 грн. 24 коп., позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, звернувши стягнення на предмет іпотеки, у визначений спосіб, а саме: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження» за ціною на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, та стягнути судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року позов задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. В порушення вимог ст. 35 Закону України « Про іпотеку» позивачем не були надані докази направлення письмової вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рішенні суду не зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючі позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позові вимоги обґрунтовані та відповідають вимогам закону.

Проте з такими висновками повністю погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №248/06 на суму 300 000 грн. на термін до 30 жовтня 2013 року зі сплатою 18 % річних.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 31.07.2008 року про внесення змін до кредитного договору №248/06 від 02.11.2006 року процента ставка за користування кредитом була збільшена до рівня 21 % річних.

З метою забезпечення зобов'язань, що виникають із кредитного договору №248/06 від 02.11.2006 року між сторонами був укладений іпотечний договір від 02.11.2006 року відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором земельну ділянку розміром 0,1200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодацю на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ№530748, виданого 20 березня 2006 року на підставі договору купівлі - продажу та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010600200356.

Вартість предмету іпотеки за згодою сторін на час його укладення становила 626179 грн.

Станом на 17 березня 2010 року за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 261 344 грн. 24 коп., яка складається з поточної суми заборгованості за кредитом - 157 120 грн. 00 коп.; простроченої заборгованості за кредитом -46 070 грн. 19 коп.; простроченої заборгованості за відсотками - 32 151 грн. 29 коп.;пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 990 грн. 11 коп.;пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом -3 012 грн. 65 коп.; штраф -18 000 грн. 00 коп.

Відповідач не заперечує суми заборгованості за кредитним договором, однак вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є незаконним.

П.4.6 Договору іпотеки визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішення суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодежателем від свого імені будь - якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановлено ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ( п.п.4.6.1), або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (п.п.4.6.2).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документів зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Також відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З роз'яснень, які містяться у п. 42 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», слідує, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст. 11 Закону України «Про іпотеку» (або ст. 589 ЦК щодо заставодавця).

Враховуючи, що суд першої інстанції одночасно стягнув суму заборгованості та звернув стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає за необхідне його в цій частині змінити.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що в матеріалах справи відсутні докази про направлення Банком відповідачу вимоги про погашення суми боргу, відсутність згоди сторін на продаж предмета іпотеки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки умовами іпотечного договору передбачено право Банку звернути стягнення на його предмет у разі порушення позичальником своїх зобов'язань. З матеріалів справи убачається, що відповідач порушив умови договору, своєчасно по ньому грошові кошти не сплачує, а тому створилася заборгованість у розмірі 261344,24 грн., з якою він згоден. За наявності вказаних обставин, колегія суддів вважає, що Банк не обмежений вказаними обставинами у вирішенні питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Що стосується доводів про відсутність у резолютивній частині рішення вказівки про початкову вартість предмету іпотеки, колегія суддів їх відхиляє, оскільки початкова ціна земельної ділянки рішенням суду визначена на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, проведеної в межах процедури виконавчого провадження. У разі незгоди з вартістю ділянки, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій, відповідач вправі оскаржити цю оцінку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вартість предмета іпотеки значно збільшилися, оскільки на ній розпочаті будівельні роботи, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, оскільки питання щодо вартості предмета іпотеки має вирішуватися під час виконання рішення суду.

Доводи скарги про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливо лише в межах кредитного договору без умов додаткової угоди, згідно з якою розмір сплати процентів за договором збільшено з 19 % до 21 %, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки додатковою угодою внесено зміни в основний договір відносно розміру процентів, а тому і сума заборгованості по кредиту визначається з урахуванням нової процентної ставки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року змінити.

Резолютивну частину рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року викласти в наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку, розміром 0,1200 га, кадастровий номер 01 103 918 00:01:002:0080, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ№530748, виданого 20 березня 2006 року на підставі договору купівлі - продажу та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010600200356, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в межах суми заборгованості в розмірі 261 344 (двісті шістдесят одна тисяча триста сорок чотири) грн. 24 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Бондарев Р.В., Синельщікова О.В., Яковенко Л.Г.