УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3440/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"07" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарев Р.В.

СуддівСинельщікова О.В., Яковенко Л.Г.

При секретаріКутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алушинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на підставі рішення Алуштиського міського суду від 21 листопада 1983 року на праві власності належить ј частка житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідачам також належить ј частка вказаного житлового будинку. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок його загальна площа становить 145,3 кв. м., житлова площа 48,6 кв. м. У фактичному користуванні позивачки знаходяться дві житлові кімнати, а також підвал. В користуванні відповідачів знаходяться дерев'яний коридор, кухня, а також житлова кімната. При цьому дерев'яний коридор має суміжну стіну з її житловою кімнатою, а вхід до її підвалу знаходиться під зазначеним коридором. Відповідачі здійснили реконструкцію коридору без отримання будь-яких дозвільних документів та без погодження проекту реконструкції з сусідами, у тому числі з нею, влаштувавши в ньому санвузол, що порушає санітарно - технічні норми та правила експлуатації будинку. Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні її частиною будинку шляхом зобов'язання відповідачів звільнити коридор від санвузлу.

У грудні 2010 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 посилаючись на те, що вони є власниками у рівних частках ј частки будинку з відповідною частиною господарських і побутових будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7 без отримання будь-яких дозвільних документів на будівництво та реконструкцію приміщень та без погодження із співвласниками будинку здійснила наступні роботи: улаштування котельної у підвалі, що знаходиться під будинком загального користування; надбудову другого поверху, прибудову коридору до їх веранди; провела збільшення площі своїх приміщень. Позивачі за зустрічним позовом вважають зазначені дії ОСОБА_7 незаконними та такими, що порушують їх права як співвласників житлового будинку. Уточнивши свої вимоги, просили суд зобов'язати ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні їх власністю шляхом знесення самовільно збудованого другого поверху, самовільно прибудованого коридору до веранди та убрати котельну із підвального приміщення.

Рішенням Алушинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_7 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено незаконно та необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що у зв'язку з тим, що санвузол не відповідає будівельним та санітарно - гігієнічним нормам та обладнаний в місці, де немає трубопроводу, в її жилій кімнаті з'явились плісень, сирість, неприємний запах, що робить неможливим використовувати жилу кімнату за її призначенням. Крім того зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив їй у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_8 та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана ОСОБА_7 на рішення в частині вирішення її позову, в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 рішення не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення її прав як співвласника будинку АДРЕСА_1, а її твердження про порушення прав спростовуються висновками судової будівельно-технічної експертизи.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_7 на підставі рішення Алуштинського міського суду від 21.11.1983 р. належить ј частка будинку АДРЕСА_1.

Відповідачам по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 28.0.71994 р. та від 23.08.1994 р. у рівних частках кожному належить ј частка зазначеного будинку.

Також судом встановлено, що між співвласниками будинку склалися неприязні відносини щодо користування будинком, який належить їм на праві спільної часткової власності.

Відповідно до технічного паспорту СМ БРТІ станом на 20.04.2010 р., матеріалів судової будівельно-технічної експертизи № 230 від 31.10.2011 р. за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літ. «А», який фактично поділений на три ізольовані квартири з окремими входами (виходами).

У власності ОСОБА_7 знаходиться квартира № 1 загальною площею 69,5 кв.м, житловою площею 23,2 кв.м. та складається з наступних приміщень: №1-1 - коридор площею 11,4 кв.м., № 1-2 - комора площею 2,8 кв.м., № 1-3 та № 1-4 - житлові кімнати площами 9,4 кв.м. та 13,8 кв.м., № 1-5 - ванна площею 1,8 кв.м, № 1-6 - кухня площею 6,5 кв.м., № 1-7 - передпокій площею 5,4 кв.м., № 1-І - підвал площею 18,4 кв.м. У власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходиться квартира № 2 загальною площею 28,2 кв.м., житловою площею 10,7 кв.м. та складається з наступних приміщень: № 2-1 - коридор площею 9,2 кв.м., № 2-1а - санвузол площею 2,5 кв.м., № 2-2 - кухня площею 5,8 кв.м., № 2-3 - житлова кімната площею 10,7 кв.м.

Постановою Алуштинського міського суду від 27.01.2006 р. визнано право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0322 га, яка прилягає до будинку АДРЕСА_1, в межах встановлених технічним звітом. Встановлено право загальної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,0001 га, в межах встановлених технічним звітом.

Відповідно до висновків експертизи № 230 від 31.10.2011 р., у виділеному з приміщення № 2-1 (коридор) квартири № 2 приміщення № 2-1а з улаштуванням санвузла відповідає будівельним і санітарно-гігієнічним нормам, що діють для житлових будівель згідно з вимогами ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будівлі», в тому що в квартирах мають бути передбачені такі приміщення, як санвузли, в місцях кріплення санітарних приладів і проходження трубопроводів.

Також при проведенні зазначеної експертизи експертом зазначено, що роботи по пристрою перегородки в приміщенні веранди літ. «а2» з пристроєм санвузла в одному з приміщень не відноситься до реконструкції, а є переплануванням і переобладнанням та не відноситься до самовільних.

Крім того, експертом встановлено, що у порушення вимог п. п. 5.31 і 5.32 ДБН В.2.2.-15-2005 приміщення №2-1а (санвузол) не обладнано вентиляційною системою з природним спонуканням та відповідачам ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та рекомендовано обладнати зазначене приміщення витяжною вентиляційною системою з природним імпульсом.

Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України .

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вказаних вимог процесуального закону, позивачка повинна довести порушення свого права власності на свою частку будинку, наявність вини відповідачів у порушенні її права власності, визначити спосіб цивільно-правового захисту порушеного права.

Незважаючи на вказані норми закону, позивачка ОСОБА_7 не надала суду першої та апеляційної інстанції доказів про порушення свого права власності, а доводи апеляційної скарги про те, що в її кімнаті внаслідок влаштування відповідачами у своєму коридорі санвузлу з'явилася сирість та неприємний запах, нічим не підтверджені. Питання щодо відсутності у санвузлу вентиляції не свідчить про обґрунтованість позову, оскільки необхідність в ній згідно з висновком експертизи має рекомендаційний характер. Крім того, з пояснень в апеляційному суді ОСОБА_8 та її представника слідує, що ними на виконання вказаної рекомендації вже влаштовано декілька вентиляцій у санвузлі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Алушинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

ОСОБА_10, Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г.