РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/2584/2012Головуючий суду першої інстанції:Дахневич О.Д.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.
РІШЕННЯ
"25" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіОнищенко Т.С.,
СуддівСокола В.С., Куриленка О.С.,
При секретаріУрденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Торгове-промислове об'єднання №1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03.02.2012
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач - ОСОБА_6 звернулася в листопаді 2011 року до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в день її звільнення - 10.11.2011 не здійснив виплату всіх сум, що належать їй від підприємства, у зв'язку з чим їй заподіяна моральна шкода /арк. с. 1-2/.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03.02.2012 відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні заявлених позовних вимог /арк. с. 46/.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач по справі - ОСОБА_6 у встановлений законом строк подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі - про задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права /арк. с. 51-53/.
Відповідачем - Приватним підприємством «Торгове-промислове об'єднання №1» рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03.02.2012 в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача-апелянта і представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог, оскільки позивачем не надано доказів у підтвердження тих обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.
справа № 22-ц/0190/2584/2012 головуючий - суддя першої інстанції: Дахневич О.Д.
доповідач - суддя апеляційної інстанції: Онищенко Т.С.
Колегія суддів не може погодитися з таким вирішенням спору, оскільки судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Матеріалами справи встановлено, що наказом Приватного підприємства «Торгове-промислове об'єднання №1» №1-кп від 06.11.2011 позивач - ОСОБА_6 прийнята на постійну роботу з 06.11.2011 мийником посуду в порядку переведення з іншого підприємства - ПАО «Клінічний санаторій «Полтава-Крим» /арк. с. 33-34/.
10.11.2011 позивач - ОСОБА_6 звернулася до керівництва підприємства (генеральний директор) з заявою про звільнення з роботи за угодою сторін /арк. с. 39/.
Наказом Приватного підприємства «Торгове-промислове об'єднання №1» №2-кп від 10.11.2011 позивач - ОСОБА_6 звільнена з роботи на посаді мийника посуду з 10.11.2011 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України - за угодою сторін /арк. с. 35/.
Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В день звільнення позивача - ОСОБА_6 відповідачем - Приватним підприємством «Торгове-промислове об'єднання №1» не здійснена виплата всіх сум в розмірі 180,27 грн., що належать їй від підприємства.
Позивач - ОСОБА_6 в день звільнення - 10.11.2011 працювала.
На наступний день після звільнення - 11.11.2011 комісією Приватного підприємства «Торгове-промислове об'єднання №1» складено Акт, в якому зазначена відмова позивача - ОСОБА_6 від підпису про видачу трудової книжки і повідомлення про нарахування заробітної плати за листопад 2011 року в розмірі 220 грн. з виплатою 180,27 грн. /арк. с. 21/.
Однак, і на наступний день після звільнення - 11.11.2011 позивача - ОСОБА_6 відповідачем - Приватним підприємством «Торгове-промислове об'єднання №1» не здійснена виплата всіх сум в розмірі 180,27 грн., що належать їй від підприємства.
16.11.2011 позивач - ОСОБА_6 направила на адресу керівника підприємства - Потішенко О.А. за фактичним місцем роботи (м. Саки, вул. Морська 8) письмову вимогу про розрахунок, яка отримана відповідачем 23.11.2011, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 7/.
Однак, у порушення вимог статті 116 Кодексу Законів про працю України відповідач тільки 16.12.2011 направив поштовим переказом позивачеві зазначену суму грошових коштів /арк. с. 20/.
Згідно зі статтею 117 Кодексу Законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, враховуючи вимоги статті 117 Кодексу Законів про працю України і приймаючи до уваги, що між сторонами відсутній спір про розміри належних звільненому працівникові сум, відповідач повинен виплатити позивачеві її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 11.11.2011 (наступний день після звільнення) по 16.12.2011 (день коли підприємством здійснена виплата позивачеві всіх сум в розмірі 180,27 грн. шляхом направлення відповідного поштового переказу).
Розпорядок роботи позивача становить день через день (в місяці - 15 робочих днів), що не оспорював представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Розмір середньої заробітної плати позивача - ОСОБА_6 за період роботи з 06.11.2011 по 10.11.2011 (3 робочих дня - 3 робочих зміни) становить 220 грн., що підтверджується відповідною довідкою /арк с. 37/.
Отже, розмір середньої заробітної плати позивача - ОСОБА_6 за один робочий день (1 робоча зміна) дорівнюється 73,3333 грн. (220 грн. : 3) /арк. с. 65/.
Кількість робочих днів (робочих змін) за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 11.11.2011 по 16.12.2011, складає 18 (36 календарних днів : 2 = 18 робочих змін).
Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачеві її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 11.11.2011 по 16.12.2011, в розмірі 1 320 грн. (73,3333 грн. х 18).
Сума в розмірі 1 320 грн. визначена і зазначена без урахування обов'язкових відрахувань і платежів.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На підставі наведеного, приймаючи до уваги, що факт порушення відповідачем законних прав позивача на своєчасне отримання належних при звільненні сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України знайшов своє підтвердження при розгляді справи, з урахуванням обсягу та характеру страждань яких зазнав позивач, враховуючи вимоги розумності і справедливості, колегія суддів оцінює моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, в розмірі 200 грн. і вважає такий розмір достатнім та співмірним.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження відсутності вини підприємства у своєчасній виплаті позивачеві усіх належних сум при її звільненні.
Посилання відповідача на те, що саме бухгалтерія підприємства знаходиться не у м. Саки, а у м. Дніпропетровськ не може бути законною підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, оскільки на відповідача законом покладено обов'язок своєчасного (в день звільнення) здійснення при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, і підприємство повино дотримуватися встановленого законом порядку звільнення працівників, в т.ч. провадити звільнення без затримки розрахунку.
Заперечення відповідача стосовно того, що звільнення позивача фактично відбулося 11.11.2012, а не 10.11.2011 (тобто позивача звільнено задним числом) не грунтуються на вимогах закону і спростовуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах цивільної справи, зокрема наказом Приватного підприємства «Торгове-промислове об'єднання №1» №2-кп від 10.11.2011 (про звільнення позивача - ОСОБА_6 з роботи на посаді мийника посуду саме з 10.11.2011, а не з 11.11.2011 - арк. с. 35).
Також, відповідачем не надано жодних доказів у підтвердження того, що підприємством вживалися необхідні заходи щодо своєчасного здійснення виплати позивачеві усіх належних сум при її звільненні.
Відповідно до статей 307, 309 Цивільного процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03.02.2012, яке є предметом апеляційного оскарження, підлягає скасуванню, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального права (положення статей 116, 117 Кодексу Законів про працю України), а висновки суду про недоведеность заявлених позивачем позовних вимог не відповідають вищенаведеним обставинам справи.
Відповідно до статті 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд при ухваленні рішення вирішує питання про розподіл судових витрат.
Судові витрати по даній справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 303, 307, 309, 313-314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03.02.2012скасувати.
Ухвалити по даній справі нове рішення.
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Торгове-промислове об'єднання №1» на користь ОСОБА_6 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 320 грн. та моральну шкоду в сумі 200 грн.
У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Торгове-промислове об'єднання №1» в доход держави судовий збір в сумі 282,30 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Онищенко Т.С. Сокол В.С. Куриленко О.С.