РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/2041/2012Головуючий суду першої інстанції:Савранська Т.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерзіньш В.С.

СуддівБолотова Є.В. Шестакової Н.В

При секретаріКутелія Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості за договором позики разом із встановленим індексом інфляції і трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на заочне рішення Ялтинського міського суду АРК від 20 січня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за договором позики та, уточнивши вимоги в ході розгляду справи, просив стягнути з відповідача еквівалент 50 000 доларів США у розмірі 398 500грн., індекс інфляції 149 039грн., 3% річних у сумі 35 865грн., 122 650,88грн. процентів, 56,94грн. поштових витрат, комісію банку 73,40грн. і 57,54 транспортних витрат, а всього 706 242грн.76коп. заборгованості по договору займу, 1500грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Вимоги мотивовані тим, що 27.05.2008р. між сторонами по справі в простій письмовій формі був укладений договір позики на суму 50000 доларів США зі строком повернення суми позики 27.06.2008р., проте свого обов'язку позичальник не виконав, суму боргу за договором не повернув. В результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань позивачу довелось прикладати зусилля для повернення своїх грошей, спричинені душевні страждання з приводу неповернення грошей, чим спричинено моральну шкоду.

Заочним рішенням Ялтинського міського суду АРК від 20 січня 2012 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики разом із трьома процентами річних в розмірі 397 305грн.34коп. та судові витрати - 1 700грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.79,85,88 ЦПК України, ст.ст.192,533,625,1048 ЦК України. Вважає, що суд невірно визначив суму боргу в перерахунку на гривні у розмірі 364 500грн. і 3% річних у розмірі 32 805грн. та не навів розрахунку зазначених сум; суд необґрунтовано відмовив у стягненні 149 039грн. індексу інфляції за період з 27.06.2008р. по 27.06.2011р., не взявши до уваги, що позовні вимоги заявлені в національній валюті; судом не стягнено і в рішенні не відображено питання про стягнення 122 650,88грн. процентів, які підлягають стягненню на підставі ст.1048 ЦК України; в рішенні не відображено вирішення заявлених до відшкодування судових витрат та судом необґрунтовано не задоволено відшкодування понесених витрат, пов'язаних з поданням і розглядом позовної заяви.

В засіданні апеляційного представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги, пояснивши також, що рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди не оспорюється; ОСОБА_7 в засідання апеляційного суду не з'явився, повідомлений належним чином відповідно до ч.9ст.76,ч.1ст.77 ЦПК України.

2

Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.303ч.1,308,309ч.1п.3 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд; кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень ст.ст.1046,1047,1049 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики на суму, яка у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян укладається у письмовій формі; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

По справі встановлено, що 27.05.2008 року між сторонами по справі було укладено договір займу, відповідно до якого ОСОБА_7 взяв в борг у ОСОБА_6 50 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 27.06.2008 року, що стверджується розпискою (а.с.7). ОСОБА_7 взяті на себе зобов'язання не виконав і борг в установлений строк не сплатив.

За наведених обставин суд правильно прийшов до висновку про стягнення суми боргу з урахуванням положень ст.625 ЦК України щодо стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів договором або законом не встановлений. Проте судом розмір сум, які підлягають стягненню за вимогами в цій частині визначено з порушенням норм законодавства.

Так, згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду Україн6и, викладених в постанові №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» в описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмету позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце. В мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід в мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

В порушення вищезазначених положень, рішення суду першої інстанції не містить зазначення зміни розміру позовних вимог, розрахунків грошових сум, які підлягають стягненню, з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

3

Між тим, на день ухвалення судом першої інстанції рішення - 20.01.2012р. Національним банком України встановлено курс долара США у розмірі 798,98грн. за 100 одиниць.

Таким чином, сума заборгованості за договором позики становить 399 490грн.(798,98х50 000:100), яка і підлягала стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних від суми заборгованості за зазначений позивачем період з 27.06.2008р. по 27.06.2011р. становить 31 994грн.10коп.(399 490х3:100=10 994,70 х3роки).

Доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню частково, а рішення суду в частині сум заборгованості за договором позики і 3% річних підлягає зміні із зазначенням про стягнення з відповідача на користь позивача 399 490грн. заборгованості за договором позики і 31 994грн.10коп. 3% річних від простроченої суми.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення сум індексу інфляції, суд виходив із необгрунтованності заявлених вимог.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, положеннями законодавства. Так, по справі встановлено, що грошові зобов'язання між сторонами по справі виражені в іноземній валюті - доларах США.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині позовних вимог.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянта стосовно стягнення 122 650,88грн. процентів за користування грішми, оскільки, згідно зі ст.6, ч.1ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1ст.1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто, зазначені положення ст.1048 ЦК України застосовуються у разі, якщо договором передбачено сплату позичальником процентів за користування грішми, проте не визначено їх розмір.

Договором позики, укладеним між сторонами 27.05.2008р., не передбачено сплату позичальником процентів за користування грішми, що не суперечить вищезазначеним положенням ст.ст.6,627,1048 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що в рішенні не відображено питання щодо стягнення 122 650,88грн. процентів не можуть бути взяті до уваги, оскільки із технічного запису судового засідання та змісту рішення суду слідує, що судом розглянуто позовні вимоги у розмірі та об'ємі, які підтримав в судовому засіданні 20.01.2012р. представник позивача та суд, задовольнивши позов в частині стягнення заборгованості за договором позики у сумі 397 305грн.34коп. та 1 700грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовив, в тому числі і в стягненні процентів за користування грішми.

В порушення положень ст.215 ЦПК України, рішення суду першої інстанції дійсно містить лише викладення в описовій частині рішення позовних вимог, з якими представник позивача звернувся до суду першої інстанції та судом не вказано про уточнення позовних вимог представником позивача в ході розгляду справи і рішення суду не містить мотивів

4

відмови в позові в частині вимог про стягнення процентів за користування грішми, але це не призвело до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч.3ст.309 ЦПК України.

Відповідно до положень ст.ст.79,88 ЦПК України підлягають стягненню 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при зверненні до суду першої інстанції(а.с.3), а також 73грн.40коп. витрат, понесених позивачем по сплаті комісії банку від прийому платежів на користь місцевого бюджету м.Ялти - судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.128-129, 68,60+4,80) та 38,70грн. почтових витрат, пов'язаних із поданням позовної заяви до суду (а.с.127). З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 161грн.50коп. витрат, понесених ним по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Заявляючи вимоги про стягнення транспортних витрат, позивач не надав доказів на підтвердження понесення цих витрат та зв'язаність їх з розглядом даної справи. Апелянтом також не наведено обставин понесення цих витрат та доказів їх понесення. Поштові витрати, понесені позивачем на відправлення претензії ОСОБА_7, не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи, та стягненню не підлягають.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині грошових сум: заборгованості за договором позики, яка підлягає стягненню з відповідача із збільшенням цієї суми до 399 490грн., 31 994грн.10коп. - 3% річних від простроченої суми та стягнення судових витрат і витрат, пов'язаних із розглядом справи у розмірі 2093,60грн. (120+73,40+38,70+161,50=393,60грн.+1700), а всього стягненню підлягає 433 577грн.70коп. (399 490+31 994,10+2 093,60).

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2012 року - змінити, виклавши резолютивну частину зазначеного рішення суду в частині задоволення позову та стягнення судових витрат - перше, друге та четверте речення заочного рішення - в наступній редакції:

«Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 27 травня 2008 року у розмірі 399 490грн.(триста дев'яносто дев'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень), три проценти річних за період прострочення сплати боргу в розмірі 31 994грн.10коп. та судові витрати і витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 2093,60грн., а всього стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 433 577грн.70коп.(чотириста тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень 70 копійок)».

В іншій частині заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2012 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Болотов Є.В. Шестакова Н.В.