УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/2806/2012Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

"11" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОнищенко Т.С.,

СуддівСокола В.С., Куриленка О.С.,

При секретаріЛомовському І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю третіх осіб - виконкому Київської районної ради м. Сімферополя і Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.12.2011, -

ВСТАНОВИЛА:

Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в січні 2008 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог земельного законодавства самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та використовує її під складування будівельних матеріалів /т. 1, арк. с. 1-3/.

У подальшому прокурор уточнив заявлені позовні вимоги - просив зобов'язати відповідача звільнити самовільну зайняту земельну ділянку площею 0,0056 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати відповідача привести самовільну зайняту земельну ділянку у пригідне для використання становище шляхом зносу недобудованої двоповерхової будови та будівельних матеріалів, розміщених на цій земельній ділянці, про що надав відповідну заяву /т. 1, арк. с. 105/.

20.11.2009 рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим відмовлено у задоволенні даного позову в повному обсязі /т. 1, арк. с. 120/.

11.02.2010 ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим скасовано рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20.11.2009, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції /т. 1, арк. с. 147-148/.

При новому розгляді, ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 21.05.2010 до участі у справі залучені треті особи без самостійних вимог: виконком Київської районної ради м. Сімферополя - на стороні відповідача та Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель АР Крим - на стороні позивача /т. 1, арк. с. 163/.

24.11.2010 ухвалою Верховного Суду України скасована ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2010, а справа направлена на новий апеляційний розгляд /т. 1, арк. с. 185-186/.

08.02.2011 Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим залишено без змін рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20.11.2009 /т. 1, арк. с. 195-196/.

справа № 22-ц/0190/2806/2012 головуючий - суддя першої інстанції: Гуріна О.В.

доповідач - суддя апеляційної інстанції: Онищенко Т.С.

13.07.2011 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовані рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20.11.2009 та ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2011, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції /т. 1, арк. с. 217-219/.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.12.2012 /т. 1, арк. с. 257-258/ задоволено позов Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, а саме:

- зобов'язано ОСОБА_6 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку площею 0,0056 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язано ОСОБА_6 у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили за свій рахунок привести у придатний для використання стану земельну ділянку площею 0,0056 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення недобудованої двоповерхової будови та звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів;

- стягнуто з ОСОБА_6 в доход держави судовий збір в сумі 94,10 грн.

Не погодившись з даним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.12.2012, відповідач по справі - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права /т. 2, арк. с. 2-4/.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача-апелянта і прокурора, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 26.08.2005 та 11.07.2006 ОСОБА_6 є власником АДРЕСА_1 / т. 1, арк. с. 57-62/.

24.07.2007 рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим №148 ОСОБА_6 дозволено виконати реконструкцію АДРЕСА_1 зі збільшенням площі забудови і надбудовою другого і мансардного поверху згідно з проектом №030507-3. Зобов'язано ОСОБА_6 до початку будівництва отримати дозвіл на проведення будівельних робіт / т. 1, арк. с. 79/.

19.10.2007 ОСОБА_6 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції АДРЕСА_1 зі збільшенням площі забудови та надбудовою другого та мансардного поверхів у відповідності із затвердженою та зареєстрованою проектною документацією /т. 1, арк. с. 77/.

Постановою від 29.03.2007 ОСОБА_6 притягнута до адміністративної відповідальності на підставі складеного за результатами перевірки виконання вимог земельного законодавства Державним інспектором з контролю за користуванням та охороною земель АР Крим 26.03.2007 відносно відповідача протоколу про адміністративне правопорушення №101112 за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_6 видано припис №006765 від 26.03.2007 року з вимогою усунути порушення земельного законодавства /т. 1, арк. с. 4-7/.

19.06.2007 працівниками Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №32 та протокол про адміністративне правопорушення №104469 за невиконання ОСОБА_6 виданого раніше припису №006765 від 26.03.2007 /т. 1, арк. с. 8-9/.

Постановою від 27.06.2007 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення /т. 1, арк. с. 11/.

19.06.2007 ОСОБА_6 видано новий припис №008817 /т. 1, арк. с. 10/.

Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.08.2007 та 17.12.2007 зафіксовано, що порушення земельного законодавства відповідачем усунуті не були /т. 1, арк. с. 12-13/.

15.06.2009 Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим встановлено, що припис №008817 від 19.06.2007 ОСОБА_6 не виконано, а земельна ділянка площею 0,0056 га по АДРЕСА_1 самовільно зайнята відповідачем та використовується під будівництво двоповерхової будови та розміщення будівельних матеріалів /т. 1, арк. с. 87-88/.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, повноваження розпоряджатися землями територіальних громад мають сільські, селищні, міські ради у галузі земельних відносин, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, надання земельних ділянок у користування.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

На момент розгляду справи стаття 125 Земельного кодексу України діє у редакції, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Громадяни України несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» №963-IV від 19.06.2003 визначає самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до положень статті 212, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких його прав на землю; самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, а самочинні будівлі та споруди підлягають знесенню за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 в 2007 році почала реконструкцію належних їй АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради М.Сімферополя №148 від 24.07.2007, яким їй дозволено збільшити площу забудови і надбудувати другий та мансардний поверхи. Під об'єкт будівництва та розміщення будівельних матеріалів відповідачем зайнято додатково земельну ділянку орієнтовано площею 0,0056 га., що є прибудинковою територією вищевказаного багатоквартирного жилого будинку. Під час неодноразових перевірок, проведених працівниками Держземінспекції АР Крим, ОСОБА_6 не надала встановлених законом документів, що підтверджують її право власності або користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Виходячи з вищенаведеної норми закону, не допускається виділення в натурі частки земельної ділянки багатоквартирного жилого будинку окремим власникам квартир.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що ОСОБА_6 самовільно, тобто без відповідних правових підстав, зайняла під будівництво частку прибудинкової земельної ділянки площею 0,0056 га по АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю, тому вимоги прокурора про звільнення земельної ділянки є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про планування та забудову територій» №1699-III від 20.04.2000, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Такі ж вимоги до суб'єктів містобудування встановлені статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011, що діяв на час розгляду справи.

Також, суд першої інстанції дав вірну оцінку доводам ОСОБА_6 про правомірність володіння спірною земельною ділянкою на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя №148 від 24.07.2007 та проектної документації та правильно визначив, що рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя №148 від 24.07.2007 про надання ОСОБА_6 дозволу на виконання реконструкції квартир не є підставою для виникнення у неї права володіння чи користування спірною земельною ділянкою, оскільки розпорядження земельними ділянками віднесено до повноважень Сімферопольської міської ради.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, як необґрунтовані та такі, що не засновані на вимогах закону.

Зокрема, рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя №148 від 24.07.2007 не свідчить про відведення відповідачеві у встановленому законом порядку земельної ділянки для здійснення будівництва, а дає їй право лише на проведення реконструкції квартир, яка не повинна перевищувати площу займаної квартирами земельної ділянки, а також не визначає конкретної площі, на якій дозволено проводити відповідну реконструкцію й відповідно не дає їй право займати земельну ділянку, яка розташована за межами території, на якій розташовані належні ОСОБА_6 квартири.

Крім того, постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржені, що свідчить про визнання ОСОБА_6 факту вчиненого нею порушення земельного законодавства й відповідно незаконного зайняття земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної інстанції не спростовують правильність висновку суду про задоволення позову та не є безумовними підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: