ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   26 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

             Головуючого-судді: Ліпського Д.В.

      суддів: Амєліна С.Є., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.,             Юрченка В.В

      при секретарі : Мудрицькій Ю.В.,

      за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача   Константинової Ю.Г.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Міністерства праці і соціальної політики   Автономної Республіки Крим за касаційною скаргою Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2005 року,

в с т а н о в и л а:

      Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим     звернулося з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду  м. Сімферополя від 18 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2005 року.

   Зазначає, що  в жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою у порядку  глави 31-А ЦПК України 1963 року, посилаючись на те, що з вини працівників Головного управління з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення в АР Крим, а надалі і Міністерства праці та соціального захисту  АР Крим їй не була надана однокімнатна квартира, як інваліду другої групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, оскільки квартира, яка звільнилася, була  розподілена інший особі, що стала в чергу на поліпшення житлових умов значно пізніше за неї. Заявниця просила суд зобов»язати Міністерство праці і соціального захисту АР Крим придбати їй однокімнатну квартиру за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на придбання житла для осіб, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи.

 Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 18 квітня 2005 року  скарга  ОСОБА_1  була задоволена. Зобов»язано Міністерство праці та соціального захисту АР Крим  придбати для неї однокімнатну квартиру за рахунок цільових коштів, які виділяються з державного бюджету на придбання житла для осіб, що постраждали  в результаті Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою  апеляційного суду АР Крим від 7 листопада 2005 року  апеляційна скарга Міністерства праці та соціального захисту АР Крим була відхилена, а рішення  Київського районного суду м. Сімферополя від 18 квітня 2005 року  залишено без змін.   

Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, Міністерство праці та соціального захисту АР Крим просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій  рішення з направленням справи на новий розгляд.    

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Міністерства праці та соціального захисту АР Крим на підтримання касаційної скарги, заперечення ОСОБА_1 проти доводів касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийняв до розгляду та розглянув по суті справу за скаргою ОСОБА_1 за правилами, визначеними главою 31-А ЦПК 1963 року, з чим погодився і апеляційний суд.

Між тим, при розгляді справ за правилами гл.31-А ЦПК України 1963 року могли вирішуватись питання про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб»єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій і не підлягали розгляду питання про захист суб»єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, оскільки такого роду спори мали вирішуватись в порядку позовного провадження.

Зобов»язавши відповідача постановленим 18 квітня 2005 року рішенням придбати для ОСОБА_1 однокімнатну квартиру, суд першої інстанції тим самим вирішив спір про суб»єктивне право позивачки на отримання квартири, що вирішувати в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 року був не вправі.

Згідно з вимогами ч.7 ст. 248-6 ЦПК України 1963 року суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження, повинен був залишити скаргу без розгляду, у зв»язку з чим провадження у справі закінчується.

Відповідно до положень ст.3 зазначеного Кодексу провадження в цивільних справах  здійснювалось за цивільними процесуальними законами України, що діяли на час розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання рішення суду.

Аналогічні положення визначені і в ч.2 ст.5 КАС України.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи не врахували зазначених положень чинного на час постановлення рішень процесуального законодавства, то постановлені судами рішення підлягають скасуванню.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір про надання, придбання квартири не відноситься до публічно-правових спорів. Це спір про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникли з житлових правовідносин, а тому такий спір повинен розглядатись в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.            

           Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 223, ст. 228 КАС України,  суд касаційної інстанції може скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження у справі.

Керуючись п.1ч.1 ст. 157, ст.ст. 210, 221, 223, 228, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

            Касаційну скаргу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

 Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2005 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                              Ліпський Д.В.    

   Судді:                                                                    Амєлін С.Є.   

                                                                                             Весельська Т.Ф.  

                                                                                             Чумаченько Т.А.

                                                                                              Юрченко В.В.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                                  Юрченко В.В.