Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі

головуючого судді Коробова О.К.,

суддів Шпинти М.Д.,

Сачука В.І.,

з участю прокурора Клімашевич Н.О.,

потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_2,

представників потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженого ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду від 30 грудня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель міста Рівного, раніше не судимий, громадянин України,

- засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк у три роки без позбавлення права керувати транспортним засобами. Від призначеного покарання засуджений звільнений на підставі ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року „Про амністію".

Одночасно у вироку зазначено „кримінальну справу провадженням закрити".

Із засудженого стягнуто на користь ОСОБА_2 60000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення із засудженого у відшкодування матеріальної шкоди 11452 грн. цивільному позивачу ОСОБА_2 відмовлено.

Пред'явлена після початку судового слідства позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення із засудженого 53280 грн. втраченої вигоди вироком залишена без розгляду.

Вироком вирішене питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 21 липня 2005 року о 23 годині 30 хвилин керуючи автомобілем „Опель Кадет" на перехресті вулиць Соборної та Соломії Кушельницької в місті Рівному порушив вимоги пунктів 1.4, 1.5., 2.3, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху не вжив заходів до зменшення швидкості чи зупинки і не надав дорогу пішоходу, який переходив вулицю по пішохідному переходу, допустивши зіткнення автомобіля з потерпілим ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Засуджений в апеляції (т. 3 а.с. 178-179) просить змінити вирок в частині задоволення цивільного позову із зменшенням стягнення з нього у відшкодування моральної шкоди з 60000 гривень до 10 000 грн. На обґрунтування апеляції (без посилання на закон) засуджений послався на свій матеріальний стан. При цьому він послався на те, що дохід його сім'ї складається з його пенсії та заробітної плати дружини, він утримує доньку студентку, яка перебуває на диспансерному обліку за хворобою серця. Ще він вважає, що суд не урахував факту відшкодування ним матеріальних збитків потерпілому 4980 грн.

У судовому засіданні засуджений підтримав свою апеляцію і просив зменшити розмір стягнення з нього на користь потерпілого-цивільного позивача з погляду на його матеріальний стан.

Потерпілий-цивільний позивач та його представники просили відмовити в задоволенні апеляції посилаючись на те, що розмір відшкодування шкоди судом визначений правильно, з урахуванням вже відшкодованого, і цей розмір не оспорюється засудженим, а зменшення відшкодування шкоди заподіяної злочином в залежності від матеріального становища винного не допускається.

Заслухавши суддю-доповідача, прохання сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Винність засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину, кваліфікація його дій, вид і розмір призначеного покарання, рішення про звільнення від покарання сторонами не оспорюється. Не оспорюється рішення про часткову відмову в задоволення цивільного позову та залишення без розгляду пред'явленого після початку судового слідства позову про відшкодування втраченої вигоди.

Що стосується прохання про зменшення розміру стягнення у відшкодування моральної шкоди з посиланням на матеріальний стан засудженого, то це прохання задоволенню не підлягає. За ч.4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Зважаючи на те, що засуджений ОСОБА_5 заподіяв шкоду ОСОБА_2 вчиненням злочину розмір відшкодування шкоди не може бути зменшений з посиланням на матеріальний стан засудженого. Інших доводів для зміни вироку в апеляції не наведено. Посилання засудженого на те, що він відшкодував добровільно матеріальну шкоду в сумі 4980 грн. і це є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди є помилковим і не ґрунтується на законі та на обставинах справи. Як зазначено у вироку моральна шкода потерпілому була заподіяна не матеріальними витратами, а стражданнями від отримання тяжких тілесних ушкоджень, інвалідності і пов'язаних з цим змінами в житті.

Разом з тим вирок підлягає зміні. Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства судовий розгляд кримінальної справи може бути закінчений закриттям справи (ст.282 КПК України) або постановленням вироку (ст. 321 КПК України ). Кримінальна справа не може бути закрита обвинувальним вироком суду. Тому для приведення вироку у відповідність до діючого законодавства із другого абзацу резолютивної частини вироку слід виключити слова „тому кримінальну справу провадженням закрити".

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Рівненського міського суду від 30 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити. Виключити із другого абзацу резолютивної частини вироку слова „тому кримінальну справу провадженням закрити".

У решті вирок Рівненського міського суду від 30 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію цього засудженого -без задоволення.

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом.

Суддя-доповідач О.К. Коробов