Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - судді Збитковської Т.І.

Суддів - Міщенко О.А, Матюхи Ю.В.

За участю прокурора -Іванціва М.Р.

Засудженого -ОСОБА_2

Захисника - адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника- адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду від 1 листопада 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, не працюючий, інвалід 3-ї групи, відповідно до вимог ст. 89 КК України, не судимий, -

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на дев"ять років позбавлення волі.

Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Як визнав доведеним суд, 2 вересня 2010 року близько 21 год. ОСОБА_2, перебуваючи на лікуванні у палаті № 6 хірургічного відділення КП „ Фтизіатрія" Рівненського обласного протитуберкульозного диспансеру, що в АДРЕСА_2, розпиваючи спиртні напої з ОСОБА_4 та іншими хворими згаданої палати, під час сварки, що виникла на грунті зловживання спиртним і особистої неприязні умисно наніс ОСОБА_4 кухонним ножем два удари в грудну клітку та живіт, від яких потерпілий помер на місці події.

У поданій на вирок апеляції захисник інтересів засудженого адвокат ОСОБА_3 зазначає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину не доведена достатніми доказами, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Просить скасувати вирок, як незаконний, а справу стосовно ОСОБА_2 провадженням закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції доводить, що не вчиняв вбивства ОСОБА_4, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Покликаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, неповноту проведених судово - медичних експертиз, порушення органом досудового слідства його права на захист, просить скасувати вирок з направленням справи на додаткове розслідування.

Апеляція прокурора на вирок суду відкликана в порядку ст. 355 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_3 на підтримання поданої апеляції, засудженого ОСОБА_2, який вважає, що ОСОБА_5 його оговорив, давши неправдиві показання, і просить направити справу на додаткове розслідування, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції захисника і засудженого, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку суду, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка.

Як під час досудового слідства, так і при судовому розгляді справи свідок ОСОБА_5 послідовно стверджував про те, що 2 вересня 2010 року він, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, знаходячись на лікуванні в палаті № 6 хірургічного відділення Рівненського обласного протитуберкульозного диспансеру, розпивали спиртні напої, під час вживання яких між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої обидва ображали одне одного нецензурними словами, намагаючись затіяти бійку. Близько 21 год. ОСОБА_2 сам допив залишки спиртного, з приводу чого отримав зауваження від потерпілого. ОСОБА_2 образився і почав виштовхувати ОСОБА_4 з палати. Між ними почалася штовханина, вони збили умивальник та зрушили з місця кран, після чого ОСОБА_4 притулився до стіни, а ОСОБА_2 взяв зі стола ніж. Між чоловіками почалася боротьба, ОСОБА_4 впав на підлогу, а ОСОБА_2 присів над ним, притиснувши коліном до підлоги, після чого наніс декілька ударів ножем по тілу потерпілого, який більше не піднімався з підлоги, на якій була кров, і не подавав ознак життя.

При відтворенні обстановки і обставин події, проведеного з дотриманням процесуальних вимог, ОСОБА_5 розповів і показав, як і за яких обставин ОСОБА_2 завдав тілесні ушкодження ножем потерпілому ОСОБА_4 / а. с.72-79/.

Твердження засудженого про те, що він не вчиняв вбивства ОСОБА_4, а ОСОБА_5 його оговорив, є безпідставними і не грунтуються на матеріалах справи та зібраних у ній доказах.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_5 поступив на лікування лише вранці 2 вересня 2010 року, і до цього дня не був знайомий з ОСОБА_2 та не мав з ним жодних неприязних відносин, які б давали ОСОБА_5 будь- які підстави для обмови засудженого.

З показань свідка ОСОБА_6 / а. с. 64-65/ вбачається, що 2 вересня 2010 року при зазначених вище обставинах між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 мав місце конфлікт, під час якого вони обоє впали на підлогу, однак ОСОБА_4, на відміну від ОСОБА_2, який через короткий проміжок часу підійшов до свого ліжка, вже не піднявся, і лежав на підлозі в крові без ознак життя.

За показаннями медперсоналу РОТД -ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 2 вересня 2010 року біля 21 год. ними надавалася медична допомога ОСОБА_4 який лежав в палаті на підлозі у крові з колото - різаними ранами в області серця, однак останній помер.

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 520/435 / а. с. 151-155 / на тілі ОСОБА_4 виявлено рану на лівій половині передньої поверхні грудей, що продовжується у напрямку спереду назад, знизу-догори та дещо зліва-направо раневим каналом довжиною близько 9-10 см, який проходить через м"які тканини грудей, передню стінку правого шлуночка серця та міжшлуночкову перегородку, закінчуючись в порожнині лівого шлуночка серця; рану на рівні передньої поверхні лівого підребер"я, раневий канал якої має довжину 3 см та орієнтований в напрямку знизу- вверх і зліва-направо.

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок проникаючого колото- різаного поранення лівої половини грудей з ушкодженням серця, що призвело до вираженої внутрішньої і зовнішньої кровотечі та масивної крововтрати, а тому за таких умов потерпілий не міг здійснювати активні дії, в тому числі, і чинити опір. Виявлені на тілі ОСОБА_4 тілесні ушкодження не є характерними для самопадіння, падіння з висоти власного росту на тверду поверхню чи виступаючі предмети, і з врахуванням локалізації ран на тілі ОСОБА_4 могли виникнути за обставин, вказаних у показаннях свідка ОСОБА_5

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи / а. с. 92/ на тілі ОСОБА_2 відсутні будь - які тілесні ушкодження, що об"єктивно узгоджується з показаннями ОСОБА_5 про відсутність насильства з боку потерпілого щодо ОСОБА_2

За висновками судово -імулогічних та цитологічної експертизи / а. с. 109-111, 134-135, 140-141/ на одязі засудженого та в його піднігтьовому вмісті обох рук виявлено кров людини, яка характерна за групою крові, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_2, за умови наявності у засудженого на момент події зовнішньої кровотечі.

Оскільки на момент події у ОСОБА_2 не виявлено жодних тілесних ушкоджень та зовнішньої кровотечі, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про те, що кров, виявлена на піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_2, одязі потерпілого і засудженого належить ОСОБА_4, що підтверджує прямий причинний зв"язок між отриманням потерпілим поранення серця та настанням його смерті.

Не можна визнати обгрунтованими і покликання ОСОБА_2 в апеляції про те, що висновки проведених у справі судово - медичних експертиз є не повними, так як ОСОБА_2 в повному об"ємі був ознайомлений з усіма висновками експертиз і не мав жодних заяв чи заперечень стосовно їх неповноти, як і його захисник - ОСОБА_3

Не відповідає дійсності і твердження ОСОБА_2 щодо порушення органом досудового слідства його права на захист, оскільки, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 не бажав мати захисника, відмовляючись від його послуг, а 25 жовтня 2010 року заявив клопотання про надання захисника, яке було задоволене, і ні під час досудового слідства у справі, ні при її судовому розгляді не ставив питання про істотне порушення його законних прав і інтересів.

З висновку комплексної судової психолого - психіатричної експертизи слідує, що ОСОБА_2 страждає наслідками перенесеної ЧМТ з явищами емоційно - вольової нестійкості, які не носять характеру психозу чи недоумства, і не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними в момент вчинення інкримінованого злочину./ а.с. 225-228/.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини даної кримінальної справи і вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При обранні міри покарання ОСОБА_2 суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак, в силу ст. 89 КК України є не судимий, перебував на обліку у лікаря - нарколога, посередньо характеризується за місцем проживання, і призначив ОСОБА_2 покарання в межах закону

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Вирок Рівненського міського суду від 1 листопада 2011 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції захисника- адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 -без задоволення.

СУДДІ

Збитковська Т.І. Міщенко О.А. Матюха Ю.В.