ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2012Справа №5002-15/978-2012

За позовом Управління Північно-Кримського каналу (74989, Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Героїв Сталінграду, 11; ідентифікаційний код 01034656)

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 8; ідентифікаційний код 03348086)

Про визнання договору укладеним

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

Обставини справи: Управління Північно-Кримського каналу звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» про визнання договору №1 «Про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу» укладеним в редакції Управління Північно-Кримського каналу.

У судовому засіданні 10.04.2012 представник відповідача представив суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, проти задоволення позову заперечує.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду даної справи передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України закінчується 26.05.2012, однак, від сторін жодних клопотань про продовження цього строку не надходило.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на заявку відповідача на забір води у 2012 році, позивачем направлено відповідачу проект договору №1 «Про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу» від 23.12.2011 (а.с.10-11).

Відповідачем проект договору був підписаний з протоколом розбіжностей та направлений на адресу позивача, який був отриманий ним 23.12.2011 (а.с.12-14).

У листі №0/02 від 03.01.2012 позивач запропонував відповідачу направити його представника для проведення переговорів щодо погодження умов договору та його укладання (а.с.15).

Позивач направив відповідачу протокол узгодження розбіжностей листом №04/45 від 12.01.2012 (а.с.16).

Листом №86 від 17.01.2012 відповідач не заперечував проти звернення позивача до суду для урегулювання переддоговірних відносин (а.с.20).

До позовної заяви позивачем була додана заява про поновлення строку позовної давності, яка мотивована тим, що 27.01.2012 за вих. №01/107 управління Північно-Кримського каналу, після отримання 23.01.2012 від Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» письмової згоди на урегулювання неврегульованих пунктів договору №1 «Про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу» у судовому порядку, звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання Договору №1 укладеним в редакції управління Північно-Кримського каналу з метою вирішення переддоговірного спору.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.02.2012 №01.01-15/386/2012 даний позов направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим (а.с.39).

Господарський суд АР Крим в свою чергу 14.02.2012 виніс ухвалу про повернення матеріалів позовної заяви позивачу на підставі пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (а.с.41-43).

Разом з поверненням позову управлінню Північно-Кримського каналу наказом від 14.02.2012 Господарського суду АР Крим повернуто судовий збір, що стало однією із причин затримки з негайним повторним зверненням, після усунення допущеного порушення, з позовом до суду.

21.02.2012 управління Північно-Кримського каналу отримало ухвалу господарського суду АР Крим про повернення позовної заяви та наказ про повернення судового збору.

Для того, щоб негайно звернутися повторно до господарського суду АР Крим потрібно було сплатити судовий збір до держбюджету м. Сімферополь, що стало для управління неможливим.

Управління Північно-Кримського каналу є бюджетною неприбутковою організацією фінансування якої відбувається з державного бюджету та будь-які проплати проходять виключно через Управління державної казначейської служби в місті Н. Каховці, яка на той час отримала розпорядження Державної фінансової інспекції в Херсонській області про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках управління Північно-Кримського каналу.

В управлінні Північно-Кримського каналу з 09.01.2012 по 09.02.2012 Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області було здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності управління за 2010-11 роки. По результатам ревізії інспекцією було складено акт на підставі якого було видано розпорядження №13 від 23.02.2012 про зупинення операцій з бюджетними коштами на строк до 22.03.2012 включно.

14.03.2012 Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області було видано розпорядження про відновлення операцій з бюджетними коштами №21, яке надійшло на адресу управління 15.03.2012. Отже, здійснити оплату судового збору стало можливим лише з 16.03.2012. Платіжне доручення №251 від 16.03.2012 про сплату судового збору було надано до управління Державної казначейської служби в місті Н.Каховці 16.03.2012, але проплату було здійснено 20.03.2012 про що свідчить відмітка на платіжному дорученні.

Тому управління Північно-Кримського каналу отримало можливість звернутися повторно з позовом до господарського суду АР Крим лише 21.03.2012, у зв'язку з чим, просить суд поновити строк позовної давності.

Відповідно до пункту 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визначити причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Враховуючи на вищевикладене, суд визнає причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновлює пропущений строк.

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки, спірні правовідносини виникли між сторонами через переддоговірний спір щодо розбіжностей при укладенні договору про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу, вони повинні регулюватися положеннями Водного кодексу України, а також главами 52, 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладення договорів.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зробив пропозицію відповідачу укласти договір про надання послуг з подачі води.

У відповідності до частин 2, 3, 4, 5 статті 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як вже зазначалося, судом також було встановлено, що у відповідь на заявку відповідача на забір води у 2012 році, позивачем направлено відповідачу проект договору №1 «Про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу» від 23.12.2011 (а.с.10-11).

Відповідачем проект договору був підписаний з протоколом розбіжностей та направлений на адресу позивача, який був отриманий ним 23.12.2011 (а.с.12-14).

У листі №0/02 від 03.01.2012 позивач запропонував відповідачу направити його представника для проведення переговорів щодо погодження умов договору та його укладання (а.с.15).

Позивач направив відповідачу протокол узгодження розбіжностей листом №04/45 від 12.01.2012 (а.с.16).

Листом №86 від 17.01.2012 відповідач не заперечував проти звернення позивача до суду для урегулювання переддоговірних відносин (а.с.20).

Суд вважає, що сторонами був дотриманий порядок, передбачений статтею 181 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим розглядає розбіжності, які виникли між Управлінням Північно-Кримського каналу та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» при укладенні договору №1/10-2010, по суті.

Так, як вбачається з проекту, запропонованому позивачем, договір має назву: «Договір №1 про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу».

В протоколі розбіжностей відповідач наполягає на назві: «Договір №1 про забір сирої води для задоволення господарсько-побутових потреб населення та інших споживачів з Фронтового водосховища Північно-Кримського каналу» (а.с.17-19).

Пунктом 1.1 в редакції позивача встановлено, що даний договір передбачає умови та порядок надання обсягів сирої води, а також розрахунки за її забір замовником на комунальні потреби.

Відповідач запропонував пункт 1.1 викласти в наступній редакції: «Даний договір передбачає умови та порядок забору сирої води замовником для задоволення потреб населення та галузей економіки та інших споживачів».

Також, відповідач пропонує доповнити Договір пунктами 1.2 та 1.3 наступного змісту «1.2. Виконавець забезпечує наповнення русла магістрального каналу та Фронтового водосховища. 1.3. Замовник здійснює забір сирої води з Північно-Кримського каналу (Фронтового водосховища) насосною станцією 1-го підйому в обсязі 7860 тис. куб. м.».

Пункт 2.1 в редакції позивача передбачає, що «виконавець здійснює забір з Каховського водосховища, подає її по руслу магістрального каналу, здійснюючи підйом насосними станціями №1 і №2 та заповнює Фронтове водосховище».

Відповідач просить викласти пункт 2.1 виключити.

Також, відповідач наполягав на виключені розділу 3 Договору, пунктів 5.1.5, 5.2.1, 5.2.5, 6.2, 6.3, 6.4 та 7.2.

Таким чином, суд дійшов висновку, та це не заперечувалося представниками сторін у справі, розбіжності про укладенні даного договору виникли, насамперед, через незгоду Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» укладати його на платній основі, виходячи з того, що послуги, за твердженням представників відповідача, з подачі води йому позивачем не надаються, оскільки підприємством здійснюється самостійний забір води з Фронтового водосховища.

Фронтове водосховище відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення згідно зі статтею 5 Водного кодексу України, та є джерелом водопостачання Автономної Республіки Крим.

Вказане водосховище знаходиться на балансі Управління Північно-Кримського каналу, основними завданнями якого, як вбачається з його Положення, є розроблення та здійснення комплексних заходів з утримання каналу та всіх гідротехнічних споруд на ньому в належному технічному стані, підтримання експлуатаційної надійності каналу, міжгалузевого перерозподілу водних ресурсів з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки Херсонської області та Автономної Республіки Крим у питній, технічній воді та на зрошення (а.с.23-32).

Згідно з пунктом 1.1 Положення, управління є бюджетною неприбутковою організацією та належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України.

Незважаючи на те, що управління Північно-Кримського каналу є бюджетною неприбутковою організацією, позивач, посилаючись на пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1101 наполягає на укладенні договору про подачу води відповідачу на платній основі.

Так, пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1101 до переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів включені послуги, пов'язані з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм.

Позивач вважає, що, оскільки, відповідачем здійснюється забір води для передачі її на комунальні потреби, такі послуги підпадають під пункт 11 Переліку, у зв'язку з чим, наполягає на укладенні договору про подачу води з відповідачем на платній основі.

Однак, суд не вбачає підстав для визнання редакції договору, запропонованої позивачем, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та відображає правовідносини сторін за ним, виходячи з наступного.

Так, з аналізу змісту Договору №1 вбачається, що позивач визначив його предметом «надання послуг з подачі води».

Одночасно, в пункті 2.1 договору зміст цих послуг визначений як забір води з Каховського водосховища для заповнення Фронтового водосховища, посилання на будь-які послуги, які б отримувалися саме відповідачем, відсутні, напроти у цьому ж пункті зазначається, що замовник здійснює забір води своєю насосною станцією.

Таким чином, суд вважає, що характер послуг, які позивач зобов'язався за спірним договором надати відповідачу, розкритий лише у пункті 2.1 договору, і складається в наповненні русла каналу, але, слід зазначити, що у такому випадку зміст договору та його назва не відображають фактичних правовідносин, які склалися між сторонами.

Крім того, як вбачається з пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1101, можливість стягнення плати передбачена за послуги, пов'язані з подачею води.

Зі змісту даного акту вбачається, що можливість стягнення плати передбачена лише за умови надання послуг з подачі води.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося сторонами в процесі її розгляду, відповідач здійснює забір води з Фронтового водосховища Північно-Кримського каналу своїми водозабірними спорудами: насосною станцією 1-го підйому.

Більш того, дані обставині знайшли своє відображення в пункті 2.1 спірного договору.

В статті 1 Водного кодексу України надане визначення терміну «забір води» - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Водокористувачами в України, згідно зі статтею 42 Водного кодексу України, можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Частиною 2 цієї правової норми встановлено, що водокористувачі можуть бути первинними і вторинними, при цьому, первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на те, що відповідач здійснює забір води власними водозабірними спорудами, - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» є первинним водокористувачем.

Предметом діяльності підприємства, як вбачається з пункту 2.2 статуту є, зокрема, забезпечення водою населення, підприємств, установ, організацій; відвід і очищення стічної води; здійснення капітального ремонту мереж і споруд, - а основними напрямками діяльності, у тому числі, централізоване водопостачання і водовідведення; пошук та видобуток підземних вод; експлуатація систем водопостачання та водовідведення (пункт 2.3 статуту).

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним та спеціальним.

Спеціальне водокористування (стаття 48 Водного кодексу України) - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення.

Статтею 29 Водного кодексу України встановлений перелік організаційно-економічніих заходів щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, зокрема, видачу дозволів на спеціальне водокористування та встановлення ставок зборів за спеціальне водокористування.

В матеріалах справи міститься дозвіл на спеціальне водокористування виданий Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» до 2015 року.

При цьому, характер водокористування визначений як забір води з Фронтового та Феодосійського водосховищ.

Про те, що підприємством здійснюється саме забір води вказується в пунктах 1 та 6 висновку на узгодження дозволу на спеціальне водокористування.

Одночасно, суд звертає увагу, що в підпункті «б» пункту 1 висновку в графі, де зазначаються об'єми і категорії отриманої води від інших підприємств, - показники відсутні.

Згідно зі статтею 30 Водного кодексу України, збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вищевказаною правовою нормою врегульовано, що збори за спеціальне водокористування справляються, зокрема, з метою відтворення водних ресурсів, що спростовує правомірність тверджень позивача про те, що плата за забір води відповідачем повинна справлятися з метою відтворення наповнення Фронтового водосховища.

Договором, згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що проект договору №1 від 23.12.2011, запропонованій позивачем, не відображає характеру правовідносин, що виникли між сторонами, містить неузгодження та не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, не може бути затверджений у даному вигляді.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Щодо тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву відносно того, що спір по тому ж предмету спору та з тих же підстав вже розглядався господарським судом АР Крим і було винесено рішення від 30.05.2011 у справі №5002-33/2217.1-2010, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дослідивши матеріали справи №5002-33/2217.1-2010 суд дійшов висновку, що у справі №5002-33/2217.1-2010 Управління Північно-Кримського каналу просило суд визнати укладеним договір №1/10-2010 від 16.02.2010, а у даній справі позивач просить суд визнати укладеним договір №1 від 23.12.2011. Також, судом встановлено, що не тільки назви та дати, а й тексти даних договорів відрізняються один від одного.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.05.2012 суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу суду з нарадчої кімнати 17.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.05.2012.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

У задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.