ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 27 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

           головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

     суддів:  Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.,

 при секретарі : Мудрицькій Ю.В.,

           розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі  м. Донецька про захист пенсійних прав  і відшкодування моральної шкоди  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 січня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 січня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі  м. Донецька про захист пенсійних прав  і відшкодування моральної шкоди.

Зазначає, що  в листопаді 2001 року був звільнений з прокуратури на пенсію за вислугу років відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у зв»язку з чим йому була призначена пенсія .

Вважає, що працівники відповідача порушили його права і інтереси, допустивши тяганину  при оформленні пенсії. Крім того, він не згодний з розміром пенсії і діями відповідача по  визначенню його трудового стажу, оскільки був неправильно  застосований коефіцієнт підвищення надбавок. У трудовий стаж не включений період його навчання в технікумі з 1961 по 1964 рік, а також виробнича практика, тому що інспектором управління втрачена копія диплому про освіту.

Крім того, неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду. Позивач просив зобов»язати відповідача застосувати коефіцієнт надбавок за 1994-1998 роки або за 1996-1999 роки відповідно до наказу  Міністерства праці і соціальної політики України № 34\46 від 25 січня 2001 року з 8 листопада 2001 року і стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену пенсію і у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

 Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 7 жовтня 2003 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою  апеляційного суду Донецької області від 19 січня 2004 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 жовтня 2003 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій  рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій повно, всебічно та правильно встановили обставини справи, з»ясували доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дали належну правову оцінку та дійшли до обґрунтованого висновку про те, що інтереси ОСОБА_1 діями управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька не порушені, а пенсія позивачу була призначена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.. 224 КАС України,  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу  без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 січня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                               Ліпський Д.В.

 ­­­­­­­                                                                                                                     

Судді:                                                                       Юрченко В.В.

                                                                                   Амєлін С.Є.

                                                                                   Весельська Т.Ф.

                                                                                   Чумаченко Т.А.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                       Юрченко В.В.