Придніпровський районний суд м.Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

16.05.2012 року номер справи 2-4529/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого -судді: Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.

розглянувши у судовому відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення та стягнення боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 1 162,08 грн. ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про виселення без надання іншого житлового приміщення та стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України, та п. 1 та ч.2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР, від 03.06.1986 р., № 208, гуртожитки використовуються виключно для проживання робітників, службовців у період роботи. ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПАТ «Азот»не перебуває. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 815 та ч.3 ст. 820 Цивільного кодексу України, та ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов»язаний своєчасно (щомісяця) вносити плату за житло. Проте, відповідачі систематично порушують вищевказані норми і не виконують зобов»язання наймачів. Станом на 01.10.2011 р. відповідачі заборгували позивачу плату за житло та комунальні послуги в сумі 1 162,08 грн. А тому просить стягнути з відповідачів на користь позивача борг в сумі 1 162 грн. 08 коп., розірвати договір найму житла між позивачами та відповідачем, виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення, судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача за дорученням в судове засідання з'явилась, підтримала позовні вимоги та просила стягнути з відповідачів на користь ПАТ «Азот»заборгованість в сумі 1 162,08 грн., розірвати договір найму житла між позивачем та відповідачами, виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення, судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, причину неявки суду не повідомили, хоч були належно повідомлені про день та час слухання справи.

Суд на підставі ст. ст. 224, 225 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно до ч.3 ст. 815 та ч.3 ст. 820 Цивільного кодексу України, та ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов»язаний своєчасно (щомісячно) вносити плату за житло.

Але відповідачі систематично порушують вищевказані норми і не виконують зобов»язання наймачів.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно з Наказом Фонду Держмайна України про створення Відкритого акціонерного товариства «Азот»від 24.06.94 р. № 41-АТ, гуртожиток по АДРЕСА_1 належить до Переліку нерухомого майна, що передається у власність ПАТ «Азот». Відповідачка ОСОБА_1, не являючись працівником ПАТ «Азот», звернулась до адміністрації підприємства з заявою про реєстрацію та поселення в вищезазначений гуртожиток разом з сином ОСОБА_2 Оскільки в гуртожитках, що належать ПАТ «Азот» були вільні кімнати, адміністрацією ПАТ «Азот»було прийняте рішення видати відповідачу ордеру № 803/004 від 27.02.2004 р., що дає право на поселення до кімнати № 111 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1

Станом на 01.10.2011 р. відповідачі заборгували позивачу плату за житло та комунальні послуги в сумі 1 162,08 грн., тому до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає борг в цій сумі, а тому в цій частині, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України, та п.1 ч.2 примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР, від 03.06.1986 р., № 208, гуртожитки використовуються виключно для проживання робітників, службовців у період роботи. ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПАТ «Азот»не перебуває.

Однак, суд бере до уваги те, що ордер № 803/004 від 27.02.2004 р., був виданий за заявою відповідачки керівником підприємства.

Отже, на підставі цього ордеру, відповідачка вселилась, зареєструвалась і набула у встановленому порядку право користування житловим приміщенням і це право не втратила.

Визнати вказаний вище ордер позивач в своїх вимогах не просить, тому в цій частині позовних вимог суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно з поквартирної карточки, в кімнаті разом з ОСОБА_1, зареєстрований її син, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого позивач просить виселити разом з матір»ю.

Так, відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВР України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Згідно до ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення, або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих риміщень.

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства»визначено право дитини на житло, а саме держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Враховуючи вказану вище статтю 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", суд вважає, що є неприпустимим та не законним задовольняти позовні вимоги щодо виселення неповнолітнього ОСОБА_2 з спірного нерухомого майна, оскільки це призведе до порушення прав і охоронюваних законом інтересів дитини.

Відшкодування судових витрат, суд вирішує, в порядку ст. 88 ЦПК України, а саме сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп., та сплачене позивачем в прибуток держави державне мито в сумі 59 грн. 50 коп., повинні бути стягнуті з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 223, 224-226 ЦПК України та на підставі ст. ст. 526, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 64-68 ЖК Української РСР, ст. 3 Конвенції «Про права дитини», Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" суд -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Азот»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення та стягнення боргу за житлово-комунальні послуги за водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного Товариства «Азот»борг в сумі 1 162 грн. 08 коп. за житлово-комунальні послуги та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп., державне мито в сумі 59 грн. 50 коп., а всього 1 258 грн. 58 коп.

В решті позовних вимог публічного акціонерного Товариства «Азот»- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н. М. Кондрацька