ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-1217/05/06

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2006 року                                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Проценко О.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 березня 2004 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, відповідач ставить питання про скасування рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 березня 2004 року про визнання неправомірними дії та зобов'язання Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області зробити в паспорті позивачки відмітку про збереження за нею раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів без ідентифікаційного номера, та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2004 року, якою змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції - визнані неправомірними дії та зобов'язано Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію у Львівській області зробити в паспорті позивачки відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 січня 2004 року позивачка звернулася до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області із заявою про відмову від ідентифікаційного номера через релігійні переконання та з проханням зробити в паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Листом Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області НОМЕР_1 відмовлено в задоволенні заяви.

Позивачка вважає, що діями суб'єкта владних повноважень порушені її права та законні інтереси.

Встановлені судами обставини справи сторони не оспорюють.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень частини 2 статті 1 Закону України “По державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" суди дійшли до правильного рішення про порушення суб'єктом владних повноважень прав позивачки на відмову через релігійні переконання від присвоєного їй ідентифікаційного номера та зобов'язали відповідача внести у паспорт спеціальну відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Правова оцінка, яку суди дали обставинам справи, не суперечить вимогам законодавства.  

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 березня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.