Справа № 22-ц-2548/2007               Головуючий у І інстанції Дмитренко A.M.

                                                            Доповідач у II інстанції Березовенко Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Приходько К.П.

суддів: Березовенко Р.В., Оношко Г.М.,

при секретарі: Сторожук І.П. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товаритсва з обмеженою відповідальністю „Поліком" про стягнення заробітної плати за працю в відпускні дні, невикористані частини відпустки, компенсацію за своєчасно не виплачені доходи та судові витрати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів,

встановила:

У березні 2007 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в період з 02.04.1998 року по 10.05.2005 року вона працювала в ТОВ „ Поліком" на посаді бухгалтера. В період з 09 березня 2005 року по 07 квітня 2005 року вона перебувала у щорічній відпустці, під час якої за ініціативою відповідача була відкликана для виконання роботи, а саме: 5 робочих днів у березні 2005 року / 9,15,28,29,30 числа / та три робочі дні квітня 2005 року / 1,6,7 числа /. Перерахунок заробітної плати та відпускних їй проведено і виплачено не було, а тому вона звернулася до суду і просила стягнути на її користь заробітну плату за працю в відпускні дні - 58,52 грн., оплату за невикористану частину відпустки - 58,08 грн., компенсацію за своєчасно не виплачені доходи в розмірі 19,24 грн. та судові витрати 15 грн., а всього - 150,84 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2007 року в позові було відмовлено.

Непогодившись з рішенням суду позивачкою було подано апеляційну скаргу,    в    якій    вона    просить    скасувати    рішення    Білоцерківського

міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2007 року як незаконе і необгрунтоване, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 1-к від 02.04.1998 року позивачку ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера ТОВ „Поліком" де вона працювала до 10.05.2005 року, коли відповідно до наказу №95-к-1 від 09.05.2005 року ї було звільнено у зв"язку зі скороченням штату.

В період з 09 березня 2005 року по 07 квтня 2005 року позивачка перебувала у щорічній відпустці, під час якої , за твердженням позивачки, її відкликали з відпустки - 9,15,28,29 та 30 березня 2005 року та 1,6,7 квітня 2005 року. Відповідного наказу про відкликання позивачки з відпустки не було.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця ' роботи (посади) і заробітної плати.

Стаття 79 цього ж Кодексу передбачає, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Аналогічне положення передбачене ст. 12 Закону України „ Про відпустки" від 15.11.1996 року з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 3 тієї ж статті передбачає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи неведене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачкою не було надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ніяким чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильно навів у рішенні правові підстави в обгрунтування своїх висновків, колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313, 314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного суду України.