ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-1150/05/06

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2006 року                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Чумаченко Т.А. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Весельської Т.Ф.,

Маринчак Н.Є.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міського суду Волинської області від 29 липня 2003 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського відділу внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Волинській області про зобов'язання виплатити невиплачені при звільненні кошти та відшкодувати моральну шкоду,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач ставить питання про скасування ухвали Луцького міського суду Волинської області від 29 липня 2003 року, якою на підставі пункту 4 частини 1 статті 229 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання без поважних причин залишено без розгляду його позов до Луцького міського відділу внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Волинській області про зобов'язання виплатити невиплачені при звільненні кошти й відшкодувати моральну шкоду, та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2003 року, якою залишена в силі ухвала суду першої інстанції. Просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Судами встановлено, що в серпні 2000 року позивач звернувся з позовом до Луцького міського відділу внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Волинській області про зобов'язання виплатити невиплачені при звільненні кошти та відшкодувати моральну шкоду.

Справа призначалася до розгляду неодноразово. В останнє судове засідання, яке відбулося  29 липня 2003 року позивач не з'явився, хоча був повідомлений про час розгляду справи, що стало підставою для залишення позову без розгляду.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 172 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, яка визначає наслідки неявки в судове засідання особи та підлягала застосуванню на час вирішення питання, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, якого повідомлено у встановленому порядку про час і місце судового засідання, незалежно від причин неявки, суд розглядає справу за наявності у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

В порушення вимог процесуального закону суд першої інстанції не з'ясував можливість розгляду справи у відсутність позивача.

Відповідно до вимог частини 3 статті 172 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, у разі, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка не з'явилась, дала особисті пояснення, він відкладає розгляд справи і викликає позивача для особистих пояснень.

Вимоги щодо змісту повістки про виклик встановлені ст. 92 ЦПК України. Зокрема,  в ній повинно міститися попередження про наслідки неявки або неповідомлення про причини неявки в судове засідання.

Згідно з частиною 4 статті 172 та пунктом 4 статті 229Цивільного процесуального кодексу України 1963 року у разі неявки в судове засідання позивача без поважних причин за викликом суду відповідно до частини 3 цієї статті суд залишає заяву без розгляду.

 В справі відсутні докази про те, що позивач відповідно до ч. 3 ст. 172 ЦПК України одержав повістку про виклик, яка відповідає вимогам ст. 92 ЦПК України.

Встановивши, що позивач не з'явився у судове засідання, суд першої інстанції мав врахувати і застосувати приведені норми процесуального закону, які в даному випадку не давали підстав для залишення заяви без розгляду.

Вказані порушення процесуального закону залишилися без належної уваги апеляційного суду, внаслідок чого була залишена в силі незаконна ухвала суду першої інстанції, що відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луцького міського суду Волинської області від 29 липня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 23 жовтня 2003 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.