ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 серпня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Ліпського Д.В.
суддів: Амєліна С.Є., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А., Юрченка В.В
при секретарі : Мудрицькій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька.
Зазначає, що в липні 2004 року звернувся до суду з вищезазначеною скаргою.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що з грудня 2003 року він працює на ДВАТ «Шахта ім.. А.А. Сочинського» ДП ДХК «Донецьквугілля» гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті. До цього працював також у шахті і загальний його стаж на підземних роботах з повним робочим днем у шахті становить 25 років 9 міс. 19 днів.
Вказує, що він звернувся до управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька про призначення пенсії за пільговим стажем, однак 19 липня 2004 року йому було відмовлено у призначенні такої пенсії за відсутністю у нього необхідного пільгового стажу 25 років. При цьому працівники Пенсійного фонду не врахували в його стаж 2 роки 18 днів його служби в Радянській Армії.
Вважає відмову у призначені пенсії необґрунтованою, так як до служби в армії він був також зайнятий на підземних роботах.
Просив визнати незаконними дії працівників управління Пенсійного фонд України у Кіровському районі м. Донецька та зобов»язати управління зарахувати у його пільговий стаж 2 роки 18 днів служби в армії, поновити його порушене право на пенсію на пільгових умовах.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2005 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька було задоволено, а рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 27 серпня 2004 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
Вказуючи на допущене апеляційним судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення, залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був зайнятий на підземних роботах з повним робочим днем у шахті 23 роки 4 місяці 29 днів (із них 13 років 5 місяців 9 днів на ведучих професіях).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірських роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди й інших корисних копалин, на будівлі шахт і рудників і в металургії - за списком робіт і професій, затверджених Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники ведучих професій на цих роботах: гірники очисного вибою, прохідники та інші - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Мотивуючи своє рішення про задоволення скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. «в» ст.. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в стаж роботи зараховується військова служба, незалежно від місця проходження служби. Заявник до служби в армії і після неї працював машиністом електровоза 3 розряду підземним з повним робочим днем на шахті ім.. Абакумова, тому дії працівників управління Пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача 2років 18 днів служби в армії є неправомірними.
Не погодившись з даним висновком суду першої інстанції, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, вказав на те, що чинним законодавством України не передбачено зарахування часу перебування на військовій службі до пільгового стажу.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Так, відповідно до ст.. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба і перебування в партизанських загонах і з»єднаннях, служба в органах державної безпеки і органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ст..2 Закону України «Про загальний військовий обо»вязок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Стаття 8 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 3 ст.8 цього ж Закону визначено, що за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Їм надається матеріальна допомога в розмірі місячної заробітної плати за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення з військової служби.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни.
Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України.
Оскільки проходження строкової військової служби за призовом було і є обов»язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, то будь-які обмеження трудових прав особи, пов»язані з проходженням такої служби, недопустимі.
За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для зарахування часу проходження позивачем військової служби в стаж роботи за спеціальністю чи професією не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому рішення апеляційного суду Донецької області від13 січня 2005 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись ст.ст. 210,221, 223, 226, 230,231 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2005 року скасувати, залишивши в силі рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 27 серпня 2004 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Весельська Т.Ф.
Чумаченко Т.А.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.