17.05.2012 Справа № 1-144/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

при секретарі Клімчук Т.Я.,

з участю прокурора Чехівської Н.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ірпеня Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 09.06.2005 року вироком Ірпінського міського суду за ст.15, ч. 3 ст. 185, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

- 14.12.2006 року вироком Ірпінського міського суду за ч. 2 ст. 186, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в:

01 січня 2012 року близько 18 години 10 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Руслан», який розташований в м. Ірпені Київської області по вул. 3-го Інтернаціоналу, 85, повторно, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом ривка, зірвав із шиї ОСОБА_3 золотий ланцюжок вагою 15 г, вартістю 5235,15 гривень, після чого з місця пригоди зник, завдавши останньому матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочині визнав повністю, підтвердив викладені обставини вчинення злочину та показав, що 01 січня 2012 року близько 18 години 10 хвилин він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Руслан», який розташований в м. Ірпені Київської області, з метою заволодіння чужим майном, шляхом ривка, зірвав із шиї потерпілого золотий ланцюжок, після чого з місця пригоди втік.

Підсудний окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнав кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового слідства, пояснив, що показання під час судового слідства він давав добровільно, без будь-якого примусу. В скоєному підсудний щиро розкаявся, просив суворо не карати.

У зв'язку із повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному злочині, визнання ним кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу було обмежене допитом підсудного, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що його характеризують.

Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Суд вважає таку кваліфікацію правильною, оскільки підсудний повторно викрав майно, яке для підсудного було чужим, це майно було викрадене відкрито, про що свідчить заволодіння майном в присутності потерпілого, який усвідомлював характер дій підсудного.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який віднесено до категорії тяжких.

Обставиною, яка пом'якшує відповідальність підсудного суд визнає його щире каяття в скоєнні злочину.

Обставиною, яка обтяжує відповідальність підсудного суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.

За місцем проживання підсудний характеризується посередньо, відповідно до довідок з Ірпінської міської поліклініки перебуває на обліку у лікаря-психіатра та не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, судимий, не одружений, не працює, має молодий вік.

Згідно акту комісійної судово-психіатричної експертизи №45 від 18.01.2012 року ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій і в даний час на психічне захворювання не страждав і не страждає, в тому числі не перебував у тимчасовому хворобливому стані. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у нього не виявлено, він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, думку учасників процесу, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства, і тому підсудному слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі із відбуванням покарання у системі кримінально -виконавчих установ.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитись у відповідності до вимог ст.81 КПК України. Цивільний позов не заявлений. Судових витрат у справі не має.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання по цій статті 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Речовий доказ: золотий ланцюжок, який переданий ОСОБА_3, залишити у потерпілого (а.с.54).

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін у виді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Термін відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, тобто з 01.01.2012 року.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку, а підсудним в той же термін з дня вручення йому копії вироку.

Суддя: О. П. Сингаївський