ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 20 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

            головуючого-судді: Ліпського Д.В.

 суддів:  Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.,Юрченка В.В., Амєліна С.Є.,

при секретарі : Малиніній О.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на  неправомірні дії пенсійного відділу Головного управління Міністерства     внутрішніх справ України  в м. Києві про  перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського   районного суду м. Києва від 23 грудня 2004 року і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Святошинського   районного суду м. Києва від 23 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на  неправомірні дії пенсійного відділу Головного управління Міністерства     внутрішніх справ України  в м. Києві про  перерахунок пенсії.

Зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України, та був звільнений в запас з призначенням йому пенсії.

Вважає, що розрахунок пенсії є неправильним, оскільки проведений з порушенням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», оскільки в грошове забезпечення  не включені премія в розмірі 33,3% та інші передбачені надбавки.

            Рішенням  Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2004 року у задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2005 року  апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення  Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2004 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій  рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що в грудні 1998 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України по хворобі з призначенням йому пенсії військовослужбовця. Пенсія позивачу була призначена з усіх видів грошового забезпечення, які він отримував під час служби, за винятком премії.

 Відповідно до положень    ст. 43 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» при обчисленні пенсій особам офіцерського складу , прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і  умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6  Постанови Кабінету Міністрів України  від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та  членам їх сімей” передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується  їм на день звільнення з військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців», якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових  видів грошового забезпечення.

Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 923 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців». Проте  наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначенні суми  грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.

Оскільки премія в розмірі 33,3% не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення,  тому вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.

Що стосується інших надбавок, про врахування яких просив позивач, то щомісячні надбавки військовослужбовцям, встановлені Указом Президента України від 23 лютого 2002року №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців» у розмірі 100%, Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» у розмірі до 90% не є підвищенням грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, а новими видами грошового забезпечення, яких позивач під час  його служби в системі органів Міністерства внутрішніх справ України не отримував, а тому ці надбавки  не могли бути враховані позивачу при перерахунку пенсії.

Крім цього, зазначеними указами не передбачено перерахунку пенсій військовослужбовцям та прирівняним до них особам у зв'язку із запровадженням цих надбавок.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

          Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що при звільненні з органів внутрішніх справ України по хворобі позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що передбачених чинним законодавством підстав для проведення позивачу перерахунку призначеної пенсії з урахуванням премії та інших надбавок немає.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського   районного суду м. Києва від 23 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                             Ліпський Д.В.

  Судді:                                                                    Амєлін С.Є.

                                                                                  Весельська Т.Ф.

                                                                                  Чумаченко Т.А.

                                                                                   Юрченко В.В.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                       Юрченко В.В.