Справа № 22ц-491/08 Головуючий в 1 інстанції Василюк О.С.
Категорія - 21 Доповідач Расевич С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
10 червня 2008 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Лончука В.Г.,
суддів Киці С.І., Расевича С.І.,
при секретарі Масляній С.В.,
з участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
представника відповідача ОСОБА_5.,
третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договорів дарування та скасування реєстрації за апеляційними скаргами відповідачів на рішення Ковельського міськрайонного суду від 3 квітня 2008 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 3 квітня 2008 року позов задоволено частково.
Постановлено визнати частково недійсними договір дарування № 540 від 5 квітня 2007 року згідно якого ОСОБА_4. подарував ОСОБА_3. 50/100 частин ідеальної долі квартири АДРЕСА_1 в м. Ковелі та договір дарування № 532 від 3 квітня 2007 року згідно якого ОСОБА_4. подарував ОСОБА_3. магазин з гаражем на 2 бокси для автотранспорту, що знаходиться по АДРЕСА_2 в м. Ковелі.
Стягнуто з ОСОБА_4., ОСОБА_3. в користь ОСОБА_1 по 400 грн. судових витрат з кожного. В решті позову відмовлено.
В апеляційних скаргах відповідачі, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору № 532 від 3 квітня 2007 року та договору № 540 від 5 квітня 2007 року відповідач ОСОБА_4. подарував 50/100 частин ідеальної долі квартири АДРЕСА_1 в м. Ковелі та магазин з гаражем на 2 бокси для автотранспорту, що знаходиться по АДРЕСА_2 в м. Ковелі відповідачу ОСОБА_3.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 6 вересня 2006 року позивачу ОСОБА_1 було виділено у власність спірне нерухоме майно. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2006 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в позові ОСОБА_1 про поділ квартири та магазину з гаражем. Ухвалою Верховного Суду України від 7 листопада 2007 року дане рішення апеляційного суду скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ квартири та магазину з гаражем, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 6 вересня 2006 року в цій частині залишено без змін.
Наведені обставини, що встановлені вказаними судовими рішеннями, відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки рішення Ковельського міськрайонного суду від 6 вересня 2006 року в частині виділення у власність ОСОБА_1 спірного майна набуло законної сили, то, на думку колегії суддів, позивач набула права власності на зазначене майно відповідно до закону.
Доводи відповідачів в апеляційних скаргах про те, що позивач не може бути власником даного майна, так як вона його належним чином не зареєструвала є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не може вчинити такі дії в зв'язку з реєстрацією права власності на це майно відповідачем ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Із пояснень позивача в судовому засіданні та матеріалів справи вбачається, що виконання рішення апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2006 року, яким визнано, що вказане майно є особистим майном ОСОБА_4., було зупинено ухвалою Верховного Суду України від 26 березня 2007 року, яка була отримана відповідачем 3 квітня 2007 року (а.с. 45).
Отже, відповідач ОСОБА_4. укладав оспорювані договори, будучи повідомленим про факт зупинення виконання рішення апеляційного суду, а тому вказані правочини, на думку колегії суддів, укладені особою, яка не мала на це права, і як наслідок цього є недійсними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та частково задовольнив її позов.
Доводи апеляційних скарг про те, що позивач повинна звертатися в даному випадку з віндикаційним позовом і суд при вирішенні справи на це не звернув уваги, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 оспорює саме неправомірність укладення ОСОБА_4. вказаних правочинів, а не законність перебування спірного майна у відповідача ОСОБА_3. Крім того, визначення підстав і предмета позову є правом позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 3 квітня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: