23.04.2012 Справа № 1-12/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

при секретарях Дак Т.П., Клімчук Т.Я.,

з участю прокурорів Чехівської Н.В., Хахлюка В.В., Кимлика Р.В., Круль Н.Л.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, пенсіонера, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в:

11.06.2010 р. близько 18 год. 00 хв. водій ОСОБА_3, керуючи на підставі запису у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу РСА № НОМЕР_3, технічно-справним автомобілем марки rolet Lacetti», червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, стояв на автобусній зупинці, що розміщена з правої сторони по вул. Жовтневій відразу за перехрестям вул. Жовтневої та вул. 9-та Лінія м. Ірпеня Київської області в напрямку вокзалу, де проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого, намагаючись зробити маневр розвороту з права на ліво в напрямку автодороги Київ-Ковель по всій проїжджій частині дороги, скоїв зіткнення з мотоциклом марки «НТ 150Т-7», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який їхав по вул. Жовтневій в напрямку вокзалу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки «НТ 150Т-7», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 8-го ребра з права та перелому внутрішнього виростку лівої стегнової кістки в дистальному відділі, які згідно висновку експерта № 70/454 від 14.10.2010 р. відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я (більше 21 доби).

Таким чином, водій автомобіля Lacetti», червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 грубо порушив вимоги ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2002 року, зокрема, п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими», п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п. 10.4 «Перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині -і попутним транспортним засобам».

Вказані порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2002 року знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали -заподіяння потерпілому ОСОБА_4 середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині не визнав та показав, що ввечері 11.06.2006 року він, керуючи автомобілем марки hevrolet Lacetti»зі сторони м. Києва в напрямку вокзалу по вул. Жовтневій в м. Ірпені Київської області перед перехрестям заздалегідь включив лівий поворот, щоб розвернутися. В цей час зустрічних та попутних транспортних засобів не було, але при повороті відчув різкий удар та побачив, що в нього в'їхав мопед, яким керував ОСОБА_4 Потім він викликав бригаду швидкої медичної допомоги та потерпілого транспортували до лікарні. При цьому працівників ДАІ він не викликав. Вважає, що зазначене ДТП є досадливим непорозумінням. Позов потерпілого підсудний також не визнав (а.с.212-213).

Однак, незважаючи на невизнання вини підсудним, його вина у вчиненому злочині повністю підтверджується наступними доказами у справі:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який у судовому засіданні повідомив, що 11.06.2010 року він, керуючи мотоциклом зі сторони м. Києва в напрямку вокзалу по вул. Жовтневій в м. Ірпені Київської області зі швидкістю приблизно 60 км/год., побачив на зупинці громадського транспорту припаркований автомобіль марки «Шевроле», який перед ним на відстані близько 10 метрів різко без включення покажчика повороту почав здійснювати розворот, у зв'язку із цим потерпілий став гальмувати, але не зміг вчасно зупинитися та зіткнувся з цим автомобілем. Крім того, потерпілий додав, що до них приїздили працівники ДАІ, але ніяких документів з приводу пригоди не оформлювали, оскільки він домовився із підсудним, що той відшкодує йому збитки. При цьому він написав розписку, що тілесні ушкодження отримав у побуті. Однак, враховуючи, що підсудний заподіяну йому шкоду не відшкодував, то він був змушений звернутися до міліції. Пояснити, хто саме викликав працівників ДАІ на місце пригоди він не може, оскільки йому це невідомо. Також потерпілий зазначив, що немає права керувати мотоциклами та під час руху у нього був відсутній шолом (а.с.213-214);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5, який пояснив, що влітку 2010 року він разом із своїм знайомим ОСОБА_6 знаходився по вул. 9-та Лінія у м. Ірпені Київської області, де вживав з ним пиво, при цьому одночасно звернув увагу, що по вул. Жовтневій у напрямку вокзалу на зупинці громадського транспорту знаходився припаркований автомобіль червоного кольору, який різко без включення покажчика повороту почав здійснювати розворот, а в цей час їхав мотоцикліст, який зважаючи на такий маневр, зіткнувся з цим автомобілем. Через одну хвилину, підійшовши ближче, вони впізнали свого знайомого ОСОБА_4, який був за кермом мотоцикла. Після цієї події свідок пішов по своїх справах та не бачив, що відбувалось далі (а.с.218-220);

- показаннями свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що приблизно 10 чи 11 червня 2010 року він знаходився на літній площадці на перехресті вулиць вул. 9-та Лінія та Жовтнева в м. Ірпені Київської області разом із своїм знайомим ОСОБА_5, де вони вживали пиво. В той час, він побачив припарковий автомобіль на зупинці громадського транспорту, а через деякий час -на середині дорозі зіткнення потерпілого, який керував мотоциклом, з цією машиною. Він підійшов ближче та допоміг ОСОБА_4 встати, потім приїхали працівники ДАІ (а.с.223-225);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який повідомив, що до нього подзвонив його знайомий ОСОБА_3. і попросив приїхати, оскільки він потребував допомоги. На той час свідок працював у Ірпінському відділі ДАІ, але не був черговим у цей день. Приїхавши на прохання підсудного, він дізнався, що останній, керуючи автомобілем, потрапив у ДТП, зіткнувшись з мопедом. Підсудний ОСОБА_3 пояснював, що виконував маневр розвороту і в нього в'їхав потерпілий на мопеді. Крім того, підсудний повідомив, що поговорить з потерпілим, щоб не викликати працівників ДАІ для оформлення ДТП. Потім ОСОБА_3 домовився з потерпілим, що відшкодує йому збитки, той погодився і останнього забрали лікарі (а.с.233-234);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який повідомив, що будучи черговим ВДАІ Ірпінського МВ приїздив на місце ДТП за участю підсудного та потерпілого. Однак, враховуючи, що останні домовились про усунення збитків між собою, місце події ніким не оглядалось та факт пригоди не фіксувався (а.с.235-236);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_4, відповідно до якого він на місці події показав та розповів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди підсудним (а.с.36-37);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, згідно якого останній підтвердив свої показання щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди підсудним (а.с.65-66);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, згідно якого останній також підтвердив свої показання щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди підсудним (а.с.69-70);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_6, відповідно до якого останній підтвердив свої показання щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди (а.с.67-68);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до протоколу огляду місця події, згідно якого встановлено наявність зупинки громадського транспорту по вул. Жовтневій в м. Ірпені Київської області (а.с.75а-75б);

- протоколами огляду транспортних засобів, відповідно до яких зафіксовані відповідні пошкодження на транспортних засобах після дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 11.06.2010 року (а.с.33, 40,);

- висновком судово-медичної експертизи від 14.10.2010 р. № 70/454, згідно якого у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому 8-го ребра з права та перелому внутрішнього виростку лівої стегнової кістки в дистальному відділі, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я (більше 21 доби) (а.с.26);

- іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Зокрема, аналізуючи показання підсудного, які він давав під час досудового та судового слідства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 намагається уникнути кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин, оскільки їх змінює, плутається та є не послідовним.

Так, будучи допитаним під час досудового та судового слідства підсудний ОСОБА_3 жодного разу не повідомив про те, що телефонував знайомому працівнику ДАІ та просив його приїхати на місце ДТП для допомоги. При цьому в своїх показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_3 зазначив, що на місце пригоди приїхав якийсь наряд міліції (на якому автомобілі та з якої служби і в якому званні він не пам'ятає), які запропонували викликати працівників ДАІ, але він сказав, що не треба, бо вони розберуться самі (а.с.39, 83). Однак, після допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який пояснив, що йому телефонував задля надання допомоги ОСОБА_3, підсудний змінив свої показання та підтвердив зазначені обставини (а.с.233-234). Крім того, у судовому засіданні підсудний вказав, що не пропонував ОСОБА_4 відшкодування збитків, а лише мав намір сприяти йому у наданні належної медичної допомоги. Такі його показання протирічать протоколам допиту ОСОБА_3 в ході досудового слідства, відповідно до яких він розповів, що у нього з потерпілим була домовленість про допомогу в ремонті мотоцикла (а.с.38-39, 83). Сам факт прохання підсудного знайомих працівників ДАІ про допомогу, а також намагання ОСОБА_3 все залагодити на місце події без оформлення ДТП працівниками міліції, в тому числі обіцяння ним потерпілому відшкодувати збитки, на думку суду, свідчить про бажання останнього уникнути відповідальності за скоєне. Версію захисту про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, оскільки немає доказів його вини, суд сприймає як звичайне використання стороною захисту відсутності відповідного оформлення працівниками міліції місця події у день ДТП та проведення ними першочергових слідчих дій, які б мали зафіксувати фактичні дані, що свідчать про наявність вини підсудного. Однак, зазначені обставини ніяким чином не вплинули на встановлення вини ОСОБА_3 у скоєні ДТП в ході слідства. Також, підсудний ОСОБА_3 посилається на звернення матері потерпілого до міліції із заявою про вчинення злочину та здійснення таким чином на нього тиску через знайомих працівників правоохоронних органів з метою витребування у нього коштів на новий мотоцикл. Суд вважає, що звернутися із відповідною заявою про вчинення злочину не обов'язково міг потерпілий, а така заява його матері свідчить лише про її нормальні відносини із сином та звичайне хвилювання за нього. Будь-яких даних, що вказують про здійснення тиску на підсудного з боку матері потерпілого через знайомих у правоохоронних органах суду не надано та в ході слідства таких доказів не здобуто.

Встановлюючи вину підсудного у вчиненні інкримінуємого йому злочину, суд враховує, що показання потерпілого, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в цілому узгоджуються з матеріалами справи, за своєю суттю є незмінними і послідовними, такими, що спростовують показання підсудного.

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені показання підсудного свідчать про його нещирість та намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

Також суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні пояснила, що прогулюючись зі своєю дитиною, побачила підсудного за кермом автомобіля, який проїжджаючи по дорозі, почав повертати, включивши покажчик повороту, однак в цей час їхав мопед, який зіткнувся з транспортним засобом підсудного (а.с.215-216). Так, ОСОБА_10 є знайомою підсудного і хоча, як вона стверджує з останнім вже не спілкується, є зацікавленою у вирішенні кримінальної справи на користь ОСОБА_3 Дані обставини підтверджуються тим, що показання цього свідка повністю суперечать матеріалам справи та показанням всіх інших свідків.

При цьому слід відзначити, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також є знайомими потерпілого, але, як вказувалось вище, їх показання узгоджуються з матеріалами справи, а тому сумнівів в їх правдивості у суду не викликають. Твердження захисника, що дані особи, вживаючи пиво, перебували у стані алкогольного сп'яніння, а тому не могли адекватно сприймати обставини ДТП, на думку суду є помилковим, оскільки відомостей щодо ступеня сп'яніння і неможливості їх адекватно сприймати обставини пригоди суду не надано, що позбавляє можливості вважати його вірним.

Крім цього, суд, оцінюючи посилання захисту на те, що потерпілий не мав права на керування мотоциклом, не знаходився під час керування цим транспортним засобом у шоломі, порушив режим швидкості, їхав без включеного світла та не мав реєстраційного посвідчення на мотоцикл, відноситься до них критично, оскільки обставин порушення режиму швидкості ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено, решта заявлених порушень не являється безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, але зазначені обставини при винесенні цього вироку суд враховує.

Таким чином, органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Під час судового розгляду потерпілим до підсудного заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків на суму 355, 40 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000, 00 грн.

Вирішуючи вищевказані спірні взаємовідносини позивача та відповідача, суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У судовому засіданні встановлено, що наявність нанесених матеріальних збитків потерпілому у сумі 355, 40 грн. повністю підтверджується відповідними документами та чеками (а.с.117-119), а тому у цій частині позов задовольняється повністю.

Судом також беззаперечно встановлено, що внаслідок ушкодження здоров'я, яке було завдано діями відповідача, позивачу заподіяна і моральна шкода, яка виявилась у фізичних, больових та моральних стражданнях, що змусило позивача змінити звичний спосіб життя, проводити тривале лікування.

Так, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування йому моральної шкоди, суд, враховує стан його здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також майновий стан підсудного, тобто реальну можливість відшкодувати ним завдану шкоду позивачу, вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який віднесено до категорії невеликої тяжкості.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність підсудного суд не знаходить.

За місцем проживання підсудний характеризується позитивно, є пенсіонером, розлучений, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не судимий.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу підсудного, думку учасників процесу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, а тому можливо, призначити підсудному покарання у виді штрафу. При цьому суд вважає, що до підсудного слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Речовими доказами суд розпоряджається у відповідності із ст. 81 КПК України. Судові витрати відсутні. Запобіжний захід залишає без змін.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді штрафу в розмірі 8500, 00 (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 2 (два) роки.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 355, 40 (триста п'ятдесят п'ять грн. 40 копійок) грн. та моральну шкоду в розмірі 10000, 00 (десять тисяч грн. 00 копійок) грн.

В решті позову відмовити.

Речові докази по справі: мотоцикл марки «НТ 150Т-7», д.н.з. НОМЕР_2, залишити у потерпілого, автомобіль марки Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1, залишити у власника ОСОБА_11

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку.

Суддя: О. П. Сингаївський