справа № 22-4643                                   Головуючий у 1 -й інстанції: Скрипка І.М.

                                                                  Доповідач: Гончар В.П.

УХВАЛА

Іменем України

11 липня 2007 року                  колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Гончара В.П.

суддів: Слюсар Т.А., Поліщук С.В.

при секретарі: Гладун Х.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 березня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за ними, -

встановила:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2007 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1

Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 94 грн. 91 коп., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права.

Зауважує, що судом не прийнято до уваги зміна сімейного стану позивача, те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла через догляд за ч.1енами родини позивача,суд вільно витлумачив правовідносини між позивачем та відповідачем.

В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав апеляційну скаргу із наведених у ній підстав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбу, який в послідуючому було розірвано.

За час перебування в шлюбі позивача та відповідачки народилась дитина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н.

Рішенням Мінського районного суду м. Києва від 17.11.1997 р. із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи із 18.10.1997 р. і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 10,11).

Відповідно до ч. 1ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Судом було встановлено, що 04.12.1999 p. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а. с. 9).

Суд дійшов вірного висновку, що зміна сімейного стану ОСОБА_1 не вплинула на можливість батьки неповнолітньої ОСОБА_3 сплачувати аліменти на неповнолітню доньку, оскільки ОСОБА_1 працював та отримував заробітну плату, а його дружина ОСОБА_5 із 07.07. 2005 р. по 16.08.2006 р. перебувала на обліку як безробітна в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості в м. Запоріжжі і отримувала допомогу по безробіттю (а. с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку із його важкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Виходячи із матеріалів справи, судом не було встановлено підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, визначених у ч. 2 ст. 197 СК України.

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на його законність не впливають.

За таких обставин підстави для скасування судового рішення і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 317,218 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.