справа № 22-5948 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов М.О.
Доповідач: Гончар В.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
11 липня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Гончара В.П. судців: Вербової І.М., Диби В.Г. при секретарі: Гладун Х.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2006 року в цивільній справі за позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Святошинської районної у місті Києві Ради, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними приватизації та договорів купівлі-продажу квартири, -
встановила:
Прокурор Святошинського р-ну м. Києва в інтересах Святошинської р-ної у м. Києві державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_2, Святошинської р-ної ум. Києві Ради про визнання недійсними приватизації та договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, скасування розпорядження органу приватизації Святошинської районої у м. Києві Ради № 347 від 16.02.2004 р. про приватизацію вказаної квартири, недійсними та скасування договорів купівлі-продажу цієї квартири, укладених 26.03.2004 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та 09.07.2004 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2, повернення квартири на баланс Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.
Позовні вимоги мотивував наступним: рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2003 р. за ОСОБА_3 було визнано право користування квартирою АДРЕСА_1. 21.07.2004 р. рішення скасоване у зв'язку із ново виявленими обставинами і рішенням цього ж суду від 12.10.2004 р. ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання за ним права користування спірною квартирою.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2004 р. ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 190, ч. 4 КК України, до 5 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки. ОСОБА_3 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2003 р. уклав договір найму на спірне жиле приміщення, в подальшому приватизував та здійснив його відчуження ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу 26.03.2004 р. ОСОБА_4, 09.07.2004 p., будучи обізнаною та замовчуючи факт незаконного заволодіння спірною квартирою ОСОБА_3, продала її ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2006 р. позов задоволено.
Визнано недійсною приватизацію АДРЕСА_1 і скасовано розпорядження Сявтошинської районної у м. Києві Ради № 347 від 16.02.2004 р. про оформлення ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житло: АДРЕСА_1 та визнано недійсним видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладені між: ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений 26.03.2004 р. Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою, та між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2, посвідчений 09.07.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Сторін повернуто у первісний стан.
Квартиру повернуто у комунальну власність Святошинського району м. Києва.
Стягнено із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5 в рівних долях грошові кошти по договору купівлі-продажу квартири в сумі 99 640 грн.
Стягнено із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі в сумі 996 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити в позові у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2, посвідчений 09.07.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, а також відмовити у позові в частині повернення квартири АДРЕСА_1 у комунальну власність Святошинського району м. Києва.
Вважає, що рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2, посвідченого 09.07.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, а також в частині повернення квартири АДРЕСА_1 у комунальну власність Святошинського району м. Києва є незаконним, оскільки судом не було доведено жодної із підстав, наведених у ст. 388 ЦК України, які дають власникові право витребування майна, а також те, що договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 не був вчинений під впливом омани.
В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вироком Святошинського райсуду м. Києва від 10.11.2004 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) Було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) Було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) Вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;
Відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайство є окремим складом злочину, що полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
ОСОБА_3 визнано винним у шахрайстві в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 190 КК України).
Судом не встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 3нали чи могли знати про те, що ОСОБА_3 незаконним шляхом набув право власності на спірну квартиру і тому не мав права її відчужувати, тобто ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 є добросовісними набувачами спірної квартири (ст. 388 ЦК України).
Суд, при поверненні квартири у комунальну власність Святошинського району м. Києва, виходив із того, що законним власником квартири є держава, а ОСОБА_3 набув право на неї внаслідок шахрайства.
Однак, керуючись вичерпним переліком підстав ст. 388 ЦК України, суд приходить до висновку, що спірна квартира не може бути повернута у комунальну власність, оскільки вибула від власника - держави внаслідок шахрайських дій, а підстави для витребування майна від добросовісного набувача, за яких майно вибуло від власника внаслідок шахрайства немає у переліку ст. 388 ЦК України.
Тобто, підстав для витребування квартири від добросовісного набувача - ОСОБА_5, ОСОБА_2 немає.
При визнанні договорів купівлі-продажу недійсними, суд виходив із того, що оскільки приватизація була проведена незаконно і ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру внаслідок шахрайський дій, то і всі послідуючі договори купівлі-продажу спірної квартири слід визнати недійсними, однак із таким висновком суду не можна погодитись.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Судом не було встановлено наявності жодної із підстав, встановлених чч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Недійсність приватизації спірної квартири не впливає на дійсність правочинів, де предметом виступала спірна квартира.
За таких обставин є підстави для скасування судового рішення в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_2 і часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 315, 317,218 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2006 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.