ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 13 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

          головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

    суддів: Амєліна С.Є., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.,                 Юрченка В.В.,

 при секретарі - Мудрицькій Ю.В.,

 розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду України в м. Рівне за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду від 10 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду від 10 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 квітня 2004 року у справі  за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне.

         Зазначає, що є пенсіонером  з 1989 року та отримує пенсію в розмірі 154 грн.

Вважає, що розрахунок пенсії є неправильним, оскільки проведений з порушенням його конституційних прав, оскільки він отримує пенсію  в  нижчому розмірі ніж передбачено законом. Просив  визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо виплати пенсії за грудень 2003 року незаконними. Визнати конституційне право на одержання  пенсії, що є основним джерелом існування, у розмірі прожиткового мінімуму за грудень 2003 року - 342,00 грн. 

Ухвалою Рівненського  міського суду від 10 лютого 2004 року в прийнятті скарги ОСОБА_1 було відмовлено на підставі ст.136 ЦПК України..

Ухвалою  апеляційного суду Рівненської області від 21 квітня 2004 року  апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а ухвала Рівненського міського суду від 10 лютого 2004 року залишена без змін.

Судові рішення були мотивовані тим, що дана скарга непідвідомча суду а   підлягає розгляду територіальним органом пенсійного фонду України.

Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій  рішення та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. не звертався до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне з приводу  перерахунку розміру пенсії і будь-якого рішення управлінням з цього приводу не приймалось.

          Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що  відповідно до чинного законодавства   до суду оскаржується рішення органу, який призначає пенсію, а вимоги скаржника стосуються встановлення нового розміру вже призначеної і отримуваної пенсії, що не є компетенцією судових органів.

          Відповідно до ст.. 224 КАС України,  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу  без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду від 10 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 квітня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                               Ліпський Д.В.

 ­­­­­­­                                                                                                                     

Судді:                                                                       Юрченко В.В.

                                                                                   Амєлін С.Є.

                                                                                   Весельська Т.Ф.

                                                                                   Чумаченко Т.А.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                                  Юрченко В.В.