ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            23 серпня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

            головуючого-судді: Чумаченко Т.А.,

    суддів:  Юрченко В.В., Гуріна М.І., Горбатюка С.А., Кобилянського М.Г.,

            при секретарі : Проценко О.О.,

            розглянувши в касаційному судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Головного державного санітарного лікаря м. Києва Козлова І.А за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

            ОСОБА_1  звернулася з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2004 року, у якій просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення.

Зазначає, що у червні  2003 року вона звернулася до суду зі скаргою на дії Головного Державного санітарного лікаря м. Києва щодо розгляду її звернення.

Свої вимоги мотивувала тим, що 25 квітня 2003 року вона звернулася до суб»єкта оскарження  з заявою щодо узгодження проекту будівництва жилих будинків АДРЕСА_1.

Вважає, що суб»єкт оскарження ненаданням відповіді на поставлені запитання в її зверненні, порушує її права, просила визнати його дії неправомірними  та зобов»язати надати відповідь у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2003 року у задоволені  скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2004 року  апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення  Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2003 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на її думку, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, просить скасувати постановлене  апеляційним судом рішення а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

           Як встановлено при розгляді справи по суті судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, по АДРЕСА_1 розпочато будівництво комплексу жилих будинків, що примикають до будинку НОМЕР_1, в якому проживає заявниця та закривають його вікна. 25 квітня 2003 року заявниця звернулася до суб»акта оскарження  з заявою, стосовно надання інформації про узгодження проекту та дотримання, при цьому санітарних норм. На дане звернення суб»єкт оскарження 23 травня 2003 року направив відповідь, а 13 листопада 2003 року додаткову відповідь в строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року № 393\96-ВР.

Відмовляючи в задоволені скарги ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що будівництво будинків не порушує прав та законних інтересів заявниці, оскільки, як встановлено, ОСОБА_1 мешкає в квартирі НОМЕР_2 АДРЕСА_1, вікна якої виходять ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на фасадну частину будинку. В зв»язку з наведеним, будинки, які будуть будуватися, не впливатимуть на умови проживання в даній квартирі.

  Суб»єкт оскарження  розглянув звернення ОСОБА_1  і дав відповідь у строки, передбачені діючим законодавством, тому не порушив її права чи законні інтереси.

Позивачка у касаційній скарзі зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про місце, дату та час засідання апеляційного суду, через що не брала участі в засіданні апеляційного суду.

Проте з повідомлення апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2004 року вбачається, що повідомлення позивачці про день та час слухання справи надсилалось.

У своїй заяві на адресу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2004 року про поновлення строку на касаційне оскарження позивачка зазначає, що вона тривалий час була відсутня в м. Києві і дізналася про постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції лише після свого повернення 26 квітня 2004 року, тобто на час слухання справи апеляційним судом позивачка була відсутня в м. Києві, про що апеляційний суд належним чином не повідомила.

           Відповідно до ст.. 224 КАС України,  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу  без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин  рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм  матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для  скасування ухвали апеляційного суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                                                    Чумаченко Т.А.                                  

Судді                                                                                              Юрченко В.В.

                                                                                                        Гурін М.І.

                                                                                                        Горбатюк С.А.

                                                                                                       Кобилянський М.Г.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                                           Юрченко В.В.