Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/517/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Бутельська Г.В.

Категорія - ст. 185 ч. 2 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Поступайло Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого -судді: Борща В.С.

суддів: Поступайло Н.І., Деревінського С.М.

за участю прокурора: Черниш Г.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м.Кіровограда від 10 січня 2012 року яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миргород, Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

-судимого 13.10.2011 року Кіровським районним судом м.Кіровограда за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст.70 КК України, шляхом поглинення покаранням за даним вироком суду покарання, призначеного за попереднім вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13.10.2011 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

Вироком суду вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі. Крім того, з ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілих: ОСОБА_4 1260 грн., ОСОБА_5 925 грн., ОСОБА_6 528 грн., ОСОБА_7 530 грн., ОСОБА_8 638 грн. завданої шкоди.

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він 14 травня 2011 року близько 21.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в кафе «Лісова пісня», по вул. Преображенській, 54 в м. Кіровограді, де побачив за одним із столиків жіночу сумку,.Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, ОСОБА_3, скориставшись тим, що за сумкою ніхто не спостерігав, повторно, таємно викрав жіночу сумку вартістю 100 грн., в якій знаходився гаманець, вартістю 60 грн. з грішми в сумі 450 грн., мобільний телефон «Флай 160», вартістю 436,95 грн., з сім-картою мобільного оператора зв'язку «МТС», вартістю 15 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 15 грн. та з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1101, 95 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 27 травня 2011 року близько 13.00 години ОСОБА_3, знаходячись на площі ім. Кірова в м. Кіровограді, побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_5, який залишив без нагляду мобільний телефон, в цей час у ОСОБА_3 виник намір на таємне викрадення чужого майна. Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, ОСОБА_3 скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5, не спостерігав за телефоном, таємно, повторно викрав мобільний телефон „Нокіа 5130", вартістю 645 грн., в якому була сім-карта мобільного оператора зв'язку «МТС», вартістю 15 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 10 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_5, матеріальну шкоду на загальну суму 670 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 06 червня 2011 року близько 18.55 години ОСОБА_3, знаходячись на зупинці громадського транспорту, розташованій біля Центрального ринку по вул. Преображенській в м. Кіровограді, побачив раніше не знайому потерпілу ОСОБА_6, яка діставала з сумки гаманець. В цей час у ОСОБА_3 виник намір на таємне викрадення чужого майна. Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, ОСОБА_3, підійшовши із-за спини до потерпілої, відкрив її сумку, звідки таємно, повторно, викрав гаманець вартістю 50 грн. з грішми в сумі 300 грн., срібну каблучку вартістю 168 грн. та ключі, які не представляли для потерпілої матеріальної цінності, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 518 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 06 червня 2011 року близько 22.40 години ОСОБА_3, знаходячись на зупинці громадського транспорту по вул. В. Пермська в м. Кіровограді, біля апеляційного суду Кіровоградської області, побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_7, який спав на лавці. В цей час у ОСОБА_3 виник намір на таємне викрадення чужого майна. Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 таємно, повторно викрав з кишені ОСОБА_7 мобільний телефон „Самсунг С-3050" вартістю 502,84 грн. з сім-картою мобільного оператора зв'язку «МТС», вартістю 15 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 20 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 537 грн. 84 коп. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 09 червня 2011 року близько 09.40 години, ОСОБА_3, знаходячись в маршрутному таксі № 11, що рухалось по вул. К. Маркса в м. Кіровограді, побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_8, який ложив мобільний телефон в барсетку. В цей час у ОСОБА_3 виник намір на таємне викрадення чужого майна. Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, ОСОБА_3 таємно, повторно викрав з барсетки ОСОБА_8 мобільний телефон Самсунг 3110", з картою пам'яті СД Мікро, вартістю 423,84 грн., в якому була сім-карта мобільного оператора зв'язку «МТС» вартістю 15 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 30 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 468 грн. 84 коп. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

В апеляції засуджений просить вирок суду змінити, призначивши йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не врахував його стан здоров'я, а саме, наявність у нього тяжких хвороб: гепатиту «С», туберкульозу, ВІЛ-інфекції, з якими він навряд доживе до звільнення з місць позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив залишити апеляцію засудженого без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції -без зміни, виходячи з таких підстав.

Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що вчинив злочини за обставин, викладених в обвинуваченні.

Вина засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, крім визнання ним своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами справи, які судом першої інстанції досліджено в порядку ч.3 ст.299 КК України та ніким не оскаржено, а тому, враховуючи положення диспозиції зазначеної статті кримінально-процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій засудженого і вважає, що дії останнього за ч.2 ст.185 КК України кваліфіковано вірно, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд першої інстанції, відповідно ст.65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу підсудного який характеризується позитивно, не працює, раніше судимий за аналогічні злочини, обставини, що пом'якшують покарання -щире каяття, обставини, що обтяжують покарання -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, після чого застосувавши ч. 4 ст.70 КК України, до призначеного покарання шляхом поглинення покаранням за даним вироком суду покарання призначеного за попереднім вироком з його реальним відбуванням у межах та на строк, необхідний для можливого перевиховання засудженого та попередження вчинення нових злочинів, яке є достатнім та обґрунтованим.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3, що призначене судом першої інстанції покарання необґрунтовано суворе є безпідставними, оскільки судом першої інстанції в достатній мірі враховано всі обставини, які свідчать, що ОСОБА_3 не бажає стати на шлях виправлення, тобто залишається особою небезпечною для суспільства, а тому немає підстав для застосування положень ст.ст.69,75 КК України.

Таким чином, зважаючи, що вимоги засудженого ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.Кіровограда від 10 січня 2012 року щодо ОСОБА_3 -без зміни.

СУДДІ (підписи):