ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А., Юрченка В.В
при секретарі : Мудрицькій Ю.В.,
за участю представника відповідача Федорова Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Донецькій області про визнання цивільного права вважати діючим, прийнятий щодо нього нормативно-правовий акт - наказ Державної податкової адміністрації в Донецькій області НОМЕР_1 тільки в частині, яка не суперечить Конституції України і Закону України від 21 червня 2001 року “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2004 року.
Зазначає, що у лютому 2004 року він звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Донецькій області про визнання цивільного права вважати діючим прийнятий щодо нього нормативно-правовий акт - наказ Державної податкової адміністрації в Донецькій області НОМЕР_1 тільки в частині, яка не суперечить Конституції України і Закону України “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України».
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 9 липня 1997 року наказом Голови ДПА в Донецькій області НОМЕР_1 його було звільнено з роботи у зв»язку з тим, що постановою Київського районного суду його було притягнуто до адміністративної відповідальності по Закону України «Про боротьбу з корупцією». Пізніше постанова була скасована. У вищезазначеній постанові зазначалось про порушення ним ст.. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а звільнений він був за скоєння корупційних дій за ст.. 1 цього ж Закону.
Вважає, що при його звільненні відповідачем було порушено п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов»язані з корупцією».
Звільнивши його з роботи за ст.. 1 Закону, відповідач порушив ст.. ст.. 19, 62, 64 Конституції України, тому він звернувся до суду за захистом порушеного права. У зв»язку з тим, що закінчився строк дії Перехідних Положень Конституції України та набрав чинності Закон України від 21 червня 2001 року «Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України» та відповідно до ст.. 2 Перехідних положень цього закону закони та інші нормативно - правові акти, які прийняті до вступу у силу цього Закону, є діючими у тій частині, яка не суперечить Конституції України та даному Закону. Тому нормативно-правовий акт наказ ДПА НОМЕР_1 л є діючим лише в частині яка не суперечить ст.. 19, 62, 64 Конституції України, зокрема в частині помилкового обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні корупційних дій. При цьому ДПА у Донецькій області привласнила функції, які не покладенні на неї Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 3 серпня 2004 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 серпня 2004 року залишено без змін.
Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанції рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача щодо касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що законність та обґрунтованість наказу Державної податкової адміністрації в Донецькій області НОМЕР_1 неодноразово вже були предметом судових розглядів.
Судовими рішеннями, які набрали законної сили, було встановлено законність та обґрунтованість зазначеного наказу, а тому у судів першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи не було підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Весельська Т.Ф.
Чумаченко Т.А.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.