ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 20 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

           головуючого-судді: Ліпського Д.В.

     суддів:  Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А., Юрченка В.В., Амєліна С.Є.,

 при секретарі : Малиніній  О.Ю.,

           розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Голови Верховного Суду України за  касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2004 року та ухвалу  апеляційного суду  м. Києва від 14 січня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1  звернувся з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2004 року та ухвалу  апеляційного суду  м. Києва від 14 січня 2005 року у справі за його скаргою на бездіяльність Голови Верховного Суду України.

Зазначає, що  3 вересня 2004 року він, як суддя  військового місцевого суду  Дніпропетровського гарнізону, подав  на ім»я Голови Верховного Суду України скаргу на дії голови військової судової колегії Верховного Суду України Дриги М.Д. та голови військового апеляційного суду  Південного регіону  України Іртегова В.К. про порушення ними присяги суддів та прав громадян на судовий захист. Але  в порушення вимог ст.. 40 Конституції України та ст.. 20 Закону України «Про звернення громадян» його скарга розглянута не була і відповідь на неї не надана.

Вважає, що внаслідок бездіяльності Голови Верховного Суду України були порушені його права. Просив  визнати бездіяльність Голови Верховного Суду України неправомірною та зобов»язати суб»єкта  оскарження  надати  йому відповідь за наслідками перевірки його скарги від 3 вересня 2004 року.

Рішенням  Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2004 року в задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

 Ухвалою  апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2005 року  апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2004 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить змінити постановлені судами першої та апеляційної інстанцій  рішення, задовольнивши вимоги його скарги щодо визнання бездіяльності Голови Верховного Суду України неправомірною.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що  20 вересня 2004 року на ім»я  заявника  була направлена  відповідь на його звернення від 3 вересня 2004 року за підписом  в.о. Голови Верховного суду України П.П. Пилипчука про відсутність підстав   для притягнення  названих  у зверненні заявника ОСОБА_1 посадових осіб  до дисциплінарної відповідальності.

           Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що   доводи заявника про те, що в.о. Голови Верховного Суду України Пилипчук  П.П., не маючи  повноважень щодо ініціювання питання  про притягнення  суддів до дисциплінарної відповідальності, тому не мав, відповідно, і повноважень давати відповідь на звернення, не можуть  бути взяті до уваги, оскільки такого обмеження  щодо  надання відповіді на  звернення  громадянина  Законом України «Про звернення громадян» не передбачено..

            Відповідно до ч. 4 ст. 50  Закону України «Про судоустрій України», у разі  відсутності Голови Верховного Суду України його повноваження здійснює Перший заступник Голови, а за відсутності  Першого заступника - заступник  Голови Верховного Суду України згідно з розподілом обов»язків.

Згідно з ч.3 ст.211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2004 року та ухвалу  апеляційного суду  м. Києва від 14 січня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                             Ліпський Д.В.

  Судді:                                                                    Амєлін С.Є.

                                                                                  Весельська Т.Ф.

                                                                                  Чумаченко Т.А.

                                                                                   Юрченко В.В.