Справа № 22-ц-300/12 Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 22-ц/1990/300/12 Доповідач - Сташків Б.І.
Категорія - 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Сташківа Б.І.
суддів - Кузьми Р. М., Парандюк Т. С.,
при секретарі - Семяоніді В.А.
з участю представника апелянта ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно, в рахунок погашення боргу,-
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просило в рахунок погашення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за кредитними договорами від 08 серпня 2007 року за №112/07-ф, №111/07-ф на суму 117256,32 доларів США, що еквівалентно 933 993,49 грн. та 10 981,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру за АДРЕСА_1 Реалізувати предмет іпотеки, на який звертається стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах та встановити початкову ціну предмету іпотеки у розмірі 325 000 грн.
В обґрунтування вимог вказує, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 01 травня 2011 року заборгованість ОСОБА_5 по кредитну складає 59 614,32 доларів США, що еквівалентно 474 851,90 грн. та 5274,93 грн., з яких: 35000 доларів США - сума простроченого боргу, 14 575,41 доларів США -заборгованість по процентах, 2167,84 доларів США та 4 997,95 грн. -заборгованість по комісії, 7 871,07 доларів США та 276,98 грн. - пеня.
Заборгованість ОСОБА_6 за неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 01 травня 2011 року складає 57 642 доларів США, що еквівалентно 459 141,59 грн. та 5706,35 грн., з яких: 34 035,69 доларів США - сума простроченого боргу, 13 896,82 доларів США -заборгованість по процентах, 2132,14 доларів США та 5 394,79 грн. -заборгованість по комісії, 7 577,35 доларів США та 311,56 грн. - пеня за невиконання зобов'язання.
Посилаючись на невиконання зобов'язань позичальниками, допущення заборгованості, банк просить в рахунок погашення боргу звернути стягнення на іпотечне майно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ "Український інноваційний банк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що договір на переведення боргу не вносить змін до Кредитного договору та не породжують прав банку на стягнення заборгованості з інших позичальників.
В судове засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з мотивів викладених в ній.
Представник відповідачів апеляційну скаргу заперечила, а рішення суду вважає законним та обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи в межах апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки, в силу вимог ст. 523 ЦК України, вважається таким, що припинив свою дію, оскільки іпотекодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згоди на забезпечення виконання зобов'язання шляхом укладення договору іпотеки за кредитними договорами новим боржником ОСОБА_3 не давали.
Колегія суддів з вказаними висновками погодитися не може, а тому згідно ст.309 ч.1 п.1 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодавець не відновив її.
Як визначено ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що 08 серпня 2007 року було укладено кредитні договори між банком та ОСОБА_6 і банком та ОСОБА_5 відповідно за №112/07-ф та за №111/07-ф , за умовами яких, останні отримали кредит на споживчі потреби кожен в сумі 35 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 07 серпня 2010 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір від 09 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №8717.
Згідно умов якого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали в іпотеку банку належну їм на праві приватної власності квартиру за АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами і становить 325 000 грн.
09 грудня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та 28 січня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були укладені договори переведення боргу, відповідно до умов яких ОСОБА_3 приймає на себе виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості перед банком, які виникли на підставі кредитних договорів за №111/07-ф та за №112/07-ф від 08 серпня 2007 року. Первісні боржники переводить на нового боржника борг в обсязі і на умовах які існували на момент укладення угод
Банк, в особі директора Тернопільської філії банку, дав згоду на переведення боргу позичальників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перед банком на нового боржника -ОСОБА_3, що підтверджується згодою банку на переведення боргу за №01/23/707 від 28 січня 2009 року та за № 01-23/462 від 05 грудня 2008 року.
Суд першої інстанції, у якості правової підстави для припинення договору іпотеки послався на ч.1 ст.523 ЦК України та на відсутність згоди іпотекодавців забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Відповідно до вимог ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом.
Стаття 521 ЦК України встановлює, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається до положень статті 513 цього Кодексу тобто у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому боржнику.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, що первісні боржники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перевели на нового боржника ОСОБА_3 виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості перед Тернопільською філією АТ «Укрінбанк», яка виникла на підставі кредитних договорів №112/07-ф та за №111/07-ф від 08 серпня 2007 року в сумі 35 000 доларів США кожний, уклавши договори переведення боргу від 09 грудня 2008 року та 28 січня 2009 року. Згідно умов яких ОСОБА_3, як іпотекодержатель, дав згоду на переведення боргу, прийнявши на себе обов'язки Первісного боржника і став боржником за кредитними договорами від 08 серпня 2007 року до нового виконання передбачених ним зобов'язань, скріпивши Договором про переведення боргу особистим підписом (а.с.47, 76), дані якого ним не оспорюються.
Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в результаті переведення боргу, новим боржником став сам іпотекодавець - ОСОБА_3, який забезпечив виконання зобов'язання по кредитним договорам своїм майном, яке належить йому на праві приватної власності.
Згідно з ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до вимог ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами .Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) безпосередньо третій особі.
Як вбачається з довіреності від 16 листопада 2006 року, яка діяла на момент укладення договорів про переведення боргу, громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_4 укладати від його імені всі договори, які не заборонені законом по управлінню та розпорядженню майном, в частині продавати, дарувати, обмінювати, заставляти у відділеннях банку майно, визначаючи у всіх випадках суми, строки і інші умови на свій розсуд, здійснювати розрахунки по укладеним договорам, як в його інтересах, так і третіх осіб.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином не перевірив та не з'ясував чим саме порушенні права ОСОБА_4 при укладенні від його імені договору про іпотеку та чи перевищив його брат ОСОБА_3 повноваження надані йому довіреністю від 16 листопада 2006 року.
Виходячи з аналізу ст. 523 ЦК України, застава встановлена іншою особою припиняється після заміни боржника.
Оскільки, в даному випадку, іпотека встановлена особою, яка стала новим боржником, який при укладенні договору іпотеки, на підставі довіреності від 14 червня 2006 року діяв від імені другого іпотекодавця та забезпечує виконання свого ж зобов'язання, знав про заборгованість за кредитними договорами та погодився на заміну боржника, уклавши договори переведення боргу від 09 грудня 2008 року та 28 січня 2009 року, і з цього періоду не піддавав сумніву їх законності, тобто, іпотека не пов'язана з інтересами третіх осіб, а тому вона продовжує діяти.
Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового та неправильного вирішення спору та зроблено передчасні висновки щодо припинення зобов'язання. за іпотечним договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а відповідно до ст. 39 також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Аналогічна вимога міститься в 4.2.1 Іпотечного договору від 09 серпня 2007 року
Як встановлено судом, ОСОБА_3 не виконав зобов'язання щодо виплати заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку»неодноразово направлялися на адресу відповідача ОСОБА_3 рекомендованими листами з вимогою сплати заборгованості по кредитних договорах та попередження про можливі наслідки у випадку невиконання цих вимог (а.с.28, 33).
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавчі провадження з виконання судових наказів №2-н-1539/2008, який виданий Тернопільським міськрайонним судом 03 вересня 2008 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Укрінбанк»в особі Тернопільської філії АТ «Укрінбанк»182 311 грн. 19 к. боргу та №2-н-1437/2009, який виданий 19 серпня 2008 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Укрінбанк»в особі Тернопільської філії АТ «Укрінбанк»181 374грн. 32 к. Проте, як слідує з листа Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції дані накази не виконанні.
У зв'язку з чим заборгованість перед банком за неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, станам на 01 травня 2011 року у ОСОБА_5 складає 59 614,32 доларів США, що еквівалентно 474 851,90 грн. та 5274,93 грн., з яких: 35000 доларів США - сума простроченого боргу, 14 575,41 доларів США -заборгованість по процентах, 2167,84 доларів США та 4 997,95 грн. -заборгованість по комісії, 7 871,07 доларів США та 276,98 грн. - пеня.
Заборгованість ОСОБА_6 за неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 01 травня 2011 року складає 57 642 доларів США, що еквівалентно 459 141,59 грн. та 5706,35 грн., з яких: 34 035,69 доларів США - сума простроченого боргу, 13 896,82 доларів США -заборгованість по процентах, 2132,14 доларів США та 5 394,79 грн. -заборгованість по комісії, 7 577,35 доларів США та 311,56 грн. - пеня за невиконання зобов'язання.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі самого факту наявності заборгованості не заперечували.
Враховуючи, що при укладенні договору іпотеки серії ВЕТ НОМЕР_1 від 09 серпня 2007 року в п.2.2 ринкова вартість предмету іпотеки визначена сторонами 325 000 грн., а будь-яких даних про те, що на час розгляду справи така вартість змінилась сторони не надали, тому суд визначає початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у розміру вказаної суми
Відповідно до ч.1 ст.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку»є підставами для скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухваленні нового рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягнення з відповідачів в користь позивача судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви в сумі 1700 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 88, 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.1; 313; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»заборгованості за кредитними договорами №112/07-ф та за №111/07-ф від 08 серпня 2007 року, укладеними між банком та ОСОБА_6 і банком та ОСОБА_5, яка становить 117256,32 дол.США, що за курсом НБ України складає 933993,49 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 09 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»та ОСОБА_3, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_4 - квартиру за АДРЕСА_1, належну їм на праві приватної власності, шляхом її продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 325 000 гривень.
Стягнути в користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку 1700 гривень судових витрати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків