копія

Справа 11-177/2012, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції назарчук Р.В.

Категорія: ч.3 ст.382 КК України Доповідач Ващенко С.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Бережного С.Д., Суслова М.І.,

з участю секретаря Купельської Н.П.,

прокурора Лугового О.П.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи на вирок Чемеровецького районного суду від 28 грудня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Мар’янівка Чемеровецького району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, тимчасово непрацюючого, раніше судимого: - 16.09.2011 року Чемеровецьким районним судом за ч.1 ст.164 КК України до 100 годин громадських робіт,

визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання і призначено іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

У відповідності до ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися в інспекцію для реєстрації.

За вироком суду підсудний ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину за наступних обставин.

Вироком Чемеровецького районного суду від 16 вересня 2011 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт. 03.10.2011 року цей вирок щодо нього надійшов до Чемеровецького РП Дунаєвецького МРВ КВІ УДДУ ПВП в Хмельницькій області, де ОСОБА_1 поставлено на облік та 19.10.2011 року направлено для відбування покарання на об'єктах, визначених Гуківською сільською радою і розташованих на її території. Згідно з направленням ОСОБА_1 повинен був приступити до відбування покарання з 28.10.2011 року. Однак в період з 28.10.2011 року по 25.11.2011 року, умисно ухиляючись від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, не з'являвся без поважних причин для відбування покарання в Гуківську сільську раду та 02.11.2011 року не з'явився без поважних причин для реєстрації в органи Чемеровецького РП Дунаєвецького МРВ КВІ УДДУ ПВП в Хмельницькій області.

В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок, за яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та призначити покарання у виді 4 місяців арешту, а на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Чемеровецького районного суду від 16 вересня 2011 року остаточно призначити йому 4 місяці 10 днів арешту. При цьому зазначає, що, оскільки ОСОБА_1 після постановлення вироку Чемеровецького районного суду від 16.09.2011 року взагалі не відбув покарання за цим вироком і вчинив новий злочин, відповідно до вимоги ст.71 КК України, до покарання за новий злочин йому слід було повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Звертає прокурор увагу й на те, що вказівка суду у вироку про те, що ОСОБА_1 „в силу ст.89 КК України раніше не судимий", не відповідає дійсності. За змістом апеляції суд безпідставно застосував до засудженого ОСОБА_1 ст.ст.75 і 76 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, пояснення засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, у тому числі шляхом часткового проведення судового слідства, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим (ч.1). Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні (ч.2). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.3).

Постановляючи вирок, суд, на виконання вимог ст.324 КПК України, повинен вирішити чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, а також чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений.

Однак судом першої інстанції цих вимог при розгляді справи та постановлені вироку дотримано не було.

Як видно з матеріалів кримінальної справи та з вироку, зокрема, в судовому засіданні підсудний, визнавши свою вину та розкаявшись у вчиненому, повідомив суд, що на відпрацювання громадських робіт він не з'являвся, оскільки у нього боліла рука.

Однак суд цих показань ОСОБА_1 належним чином не перевірив, а як на доказ, що їх спростовує, послався на дані копії Чемеровецької районної ЦРЛ від 18.11.2011 року про те, що він в листопаді 2011 року на лікуванні в ЦРЛ та в сільському фельдшерсько-акушерському пункті не перебував.

При апеляційному розгляді справи засуджений також стверджував, що на початку вересня 2011 року у нього був перелом руки, а на час розгляду справи в суді рука ще знаходилася в гіпсі. На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 надав медичну картку, з якої видно, що він дійсно з 2 вересня 2011 року знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом: закритий перелом в/з лівого плеча зі зміщенням, але 9 вересня виписаний з лікарні за те, що самовільно залишив відділення.

Таким чином, наведене вказує на те, що суд, всупереч зазначених вимог закону належно не з'ясував стану здоров'я підсудного в період, коли він повинен був виконувати громадські роботи, тобто не перевірив, чи міг він фізично виконати покарання, що перешкоджало суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

За таких обставин та виходячи з меж апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що, відповідно до ст.370 та ч.2 ст.374 КПК України, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, який слід провести відповідно до вимог закону.

Оскільки вирок скасовується у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, інші доводи апеляції не обговорюються, але вони, за умови доведеності вини ОСОБА_1 у такому ж обсязі, підлягають перевірці і врахуванню при новому судовому розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Чемеровецького районного суду від 28 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко