Справа № 223/345/2012

Провадження №11/0290/526/2012 Категорія: 60

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І.О. КОПІЯ.

Доповідач : Аліфанов Ю.Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Аліфанова Ю.Б.,

суддів: Старинця Ю.В., Олексієнка Ю.Г.,

за участю прокурора: Грабара М.М.,

адвоката: ОСОБА_2,

особи, щодо якої кримінальну справу закрито: ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 16 травня 2012 року кримінальну справу за апеляцією (з доповненнями) прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, Вакар В.В. на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 березня 2012 року, якою

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий, обвинувачений за

ч.2 ст.367 КК України,

звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, а провадження у справі закрито.

Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він працюючи на посаді голови Тиврівської РДА у Вінницькій області, призначений розпорядженням Президента України №625/2005-рп. від 12.03.2005 р. та відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження №168 від 29.04.2005 р. голови Тиврівської районної державної адміністрації "Про розподіл обов'язків між головою, першим заступником, заступниками голови та керівником апарату райдержадміністрації", наділений повноваженнями очолювати Тиврівську районну державну адміністрацію, здійснювати керівництво її діяльністю, нести відповідальність за виконання покладених на районну державну адміністрацію завдань, за здійснення нею своїх повноважень щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону, під час здійснення функцій представника влади, через неналежне виконання службових обов'язків, незаконно передав у приватну власність фізичним особам земельні ділянки на території Яришівської сільської ради, які розміщені у прибережній захисній смузі річки Південний Буг та відносяться до земель водного фонду з обмеженим режимом використання.

30.07.2007 року до Тиврівської РДА надійшли письмові заяви жителів м. Вінниці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про виділення земельних ділянок розміром 0,75 га кожна для ведення особистого селянського господарства на території Яришівської сільської ради Тиврівського району.

Головою Тиврівської РДА ОСОБА_3 30.07.2007 року згідно регламенту роботи районної адміністрації, для розгляду та підготовки проекту розпорядження, вказані заяви про виділення ділянок із земель резервного фонду Яришівської сільської ради були направлені начальнику відділу земельних ресурсів у Тиврівському районі ОСОБА_9

Згідно схеми поділу та проекту організації території, землі резервного фонду Яришівської сільради межують з прибережною захисною смугою річки Південний Буг, тому відведення земельних ділянок у межах резервного фонду не суперечило вимогам законодавства.

За вказівкою ОСОБА_9 цього ж дня, 30.07.2007 р., головним спеціалістом юрисконсультом відділу земельних ресурсів у Тиврівському районі ОСОБА_10 виготовлено проект розпорядження голови Тиврівської РДА №389 " Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок " ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Даним розпорядженням вищезазначеним громадянам дозволялося у місячний строк виготовити у землевпорядній організації проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 3, 00 га із земель резервного фонду на території Яришівської сільради, які разом з висновками державної землевпорядної експертизи необхідно було подати на розгляд голови Тиврівської РДА.

Контроль за виконанням даного розпорядження ОСОБА_3 покладався на заступника голови Тиврівської РДА та начальника управління агропромислового розвитку ОСОБА_11

На підставі розпорядження голови Тиврівської РДА ОСОБА_3 №389 від 30.07.2007 року проектною організацією ТОВ " Гео Гранд" розроблений проект землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на території Яришівської сільської ради Тиврівського району.

У кадрових планах вказані земельні ділянки знаходились за межами земель резервного фонду Яришівської сільської ради і визначені в межах стометрової зони від урізу води річки Південний Буг, яка відповідно до ст.88, 89 Водного кодексу України є прибережною захисною смугою з обмеженим режимом використання.

Відповідно до вимог ч.4 ст.59 Земельного кодексу України земельні ділянки, розміщені в прибережних захисних смугах можуть передаватися лише на умовах оренди та відносяться до земель з обмеженим режимом господарського використання для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Начальник відділу земельних ресурсів Тиврівського району ОСОБА_9, діючи в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та невстановленої слідством особи, яка представляла їх інтереси, попередньо погодивши кадастрові плани із зазначенням ситуаційної схеми розташування земельних ділянок з обмеженим режимом використання, умисно підписав та скріпив відтиском печатки відділу земельних ресурсів у Тиврівському районі незаконні висновки від 10 серпня 2007 року за №577-580, які містили завідомо недостовірні відомості про відсутність обмежень і сервітутів згідно земельно-кадастрової документації на використання земельних ділянок, переданих у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

12.09.2007 року до Тиврівської РДА надійшли заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про затвердження технічної документації, яку розробило ТОВ " Гео Гранд", та передачу їм у приватну власність земельних ділянок, які розташовані на території Яришівської сільради в межах 100-метрової зони від урізу води річки Південний Буг, яка є прибережною захисною смугою з обмеженим режимом використання.

Зазначені заяви для розгляду головою Тиврівської РДА ОСОБА_3 12.09.2007 р. у визначеному регламентом порядку були направлені ОСОБА_9 для погодження з відділом земельних ресурсів у Тиврівському районі.

ОСОБА_9 всупереч вимогам ст.88 Водного кодексу України, ст.ст.118, 123 Земельного кодексу України, ст.62 Закону України "Про землеустрій", без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, позитивних висновків органів державного контролю по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, достовірно знаючи, що визначені проектом землеустрою земельні ділянки, які підлягали відведенню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розташовані в межах100 метрової зони від урізу води річки Південний Буг, яка є прибережною захисною смугою з обмеженим режимом використання, дав незаконну вказівку головному спеціалісту -юрисконсульту відділу земельних ресурсів в Тиврівському районі ОСОБА_10 підготувати проект розпорядження голови Тиврівської районної державної адміністрації "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", який погодив та умисно вніс на розгляд Тиврівської РДА.

Згідно розділу б регламенту районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Тиврівської РДА від 17.07.2002 р. №191-р проект розпорядження вноситься головним розробником разом з довідкою про погодження проекту розпорядження, після проведення зацікавленими структурними підрозділами, органами та організаціями відповідної експертизи з пояснювальною запискою, що містить необхідні розрахунки, обґрунтування і прогнози соціально-економічних та інших наслідків його реалізації.

Разом з проектом розпорядження також подаються документи, на виконання яких підготовлений зазначений проект.

ОСОБА_3 як голова Тиврівської РДА, згідно ч.1 ст.41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження видає одноособово, несе за них відповідальність та зобов'язаний дотриматись порядку підписання офіційних документів, визначеного розділом б регламенту Тиврівської РДА, затвердженого розпорядженням №191-р від 17.07.2002 р.

Підписуючи розпорядження, ОСОБА_3 зобов'язаний заслухати доповідь заступника голови ОСОБА_11 щодо погодження проекту розпорядження, в обов'язковому порядку, витребувати з відділу земельних ресурсів офіційну довідку про погодження проекту землеустрою та витребувати висновки обов'язкової державної землевпорядної експертизи проекту землеустрою щодо законності передачі земельних ділянок у приватну власність проведення якої вимагав попереднім своїм розпорядженням №389 від 30.07.2007 р.

ОСОБА_3 ознайомившись з висновками ОСОБА_9, які містили недостовірну інформацію про відсутність обмежень і сервітутів щодо вказаних земельних ділянок, позитивним висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області, маючи реальну можливість дотриматись порядку підписання розпорядження, визначеного розділом б регламенту районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Тиврівської РДА від 17.07.2002 р. №191-р, заслухати доповідь заступника голови РДА ОСОБА_11, на якого покладено відповідальність за виконання розпорядження, а також витребувати висновок державної землевпорядної експертизи проекту землеустрою, надання якого вимагалось розпорядженням №389 від 30.07.2007 р., неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, визнав за достатнє погодження проекту розпорядження лише головним розробником -начальником відділу земельних ресурсів у Тиврівському районі ОСОБА_9, першим заступником голови Тиврівської РДА ОСОБА_12 та керівником апарату ОСОБА_13, не розглянувши належним чином проект землеустрою, який не пройшов обов'язкової державної експертизи органу земельних ресурсів, 14.09.2007 р. підписав розпорядження №489, яким затвердив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в прибережних захисних смугах річки Південний Буг, площею 0,75 га. кожна, громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 загальною площею 3 гектари на території Яришівської сільської ради за межами наведеного пункту в с. Юрківці та передав вказані земельні ділянки цим громадянам у власність.

Внаслідок противоправних дій ОСОБА_3 незаконно передано у приватну власність фізичним особам землі водного фонду загальною вартістю 345.780 грн., що в 1.728,9 раз перевищує встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, а державі заподіяно тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України -службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

В апеляції (з доповненнями) прокурор, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, Вакар В.В. просить скасувати постанову суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на те, що земельні ділянки площею 3 га., які були незаконно передані у приватну власність, не повернуті у власність держави і заподіяна шкода державним інтересам не усунута, а тому, на думку прокурора, обстановка не змінилася. Апелянт також посилається на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про обєднання справ щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_9 в одне провадження, оскільки обвинувачення, яке їм пред'явлено під час досудового слідства, стосується одних і тих самих фактичних обставин, а тому, на думку прокурора, ці справи не можуть розглядатися окремо.

Заслухавши доповідача, прокурора Грабара М.М., який підтримав апеляцію (з доповненнями), адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечили проти апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція (з доповненнями) підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд постановляючи рішення по справі припустився істотних порушень вимог КПК та невірно застосував кримінальний закон.

Відповідно до ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розгляду справи в суді ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, може бути зроблений лише на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб'єкта та її впливу на його поведінку, відношення його до вчиненого, прагнення відшкодування матеріальних збитків завданих протиправними діями такого суб'єкта державі.

В роз'ясненнях, які містяться в п. п. 2,14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності" зазначено що, умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину, а при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі в провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови і підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК.

Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Суд приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності внаслідок того що він перестав бути суспільно небезпечним не в повній мірі дотримався вищезазначених вимог Закону та положень Постанови Пленуму ВСУ з цих питань.

Крім того суд припустився інших порушень вимог КПК, які перешкодили йому повно та всебічно дослідити матеріали кримінальної справи і прийняти законне та обгрунтоване рішення по ній.

Відповідно до вимог діючого кримінально-процесуального закону судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, а також належним чином умотивованим лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.299 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді.

Суд, відповідно до правил ч.3 ст.299 КПК України, вправі визнати дослідження доказів щодо фактичних обставин справи недоцільним коли всі учасники судового розгляду не оспорюють ці фактичні обставини. Обов'язковою умовою прийняття судом фактичних обставин справи як таких, що сторонами не оспорюються та не підлягають дослідженню, є вимога закону роз'яснити сторонам зміст цих обставин ( об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину). Окрім цього, головуючий повинен впевнитись, що визнання сторонами фактичних обставин справи є добровільним та істинним. Фактичні обставини справи, які не оспорюються, кожним учасником судового засідання мають знайти своє відображення у протоколі судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши порядок дослідження доказів, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, розглядаючи справу порушив вимоги ст.301-1 КПК України, яка передбачає, що у разі, коли відповідно до ч.3 ст.299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, він після допиту останнього виконує вимоги ст.317 КПК і переходить до судових дебатів, без відповідної постанови змінив порядок та обсяги дослідження доказів, дослідив письмові матеріали кримінальної справи, в той же час не досліджуючи інші докази по справі, зокрема покази свідків.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, до Тиврівського районного суду Вінницької області кримінальна справа надійшла про обвинувачення не тільки ОСОБА_3 за ч.2 ст.367 КК України, а і ОСОБА_9 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

У зв'язку із хворобою підсудного ОСОБА_3 постановою Тиврівського районного суду від 7.02.2012 року кримінальну справу щодо нього було виділено в окреме провадження, хоча на думку колегії суддів у даному випадку суд мав би керуватися положеннями ст.280 КПК України.

В той же час після одужання ОСОБА_3, суд першої інстанції своєю постановою від 15.03.2012 року без достатньої мотивації відмовив у задоволенні клопотання прокурора Вакар В.В. про обєднання кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.367 КК України зі справою про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст.364, ч. 2 ст.366 КК України в одне провадження, оскільки обвинувачення, яке їм пред'явлено під час досудового слідства, стосуються одних і тих самих фактичних обставин, чим не в повній мірі дотримався положень ст. 16-1 КПК України, щодо змагальності розгляду справи.

Крім того, як зазначено у постанові суду від 15.03.2012 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про об'єднання справ, «у справі про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України прийнято судом рішення про доцільність дослідити всі докази, в тому числі і допитати свідків у зв'язку з невизнанням підсудним ОСОБА_9 вини»(а.с.10).

В той же час при винесенні постанови від 15.03.2012 року щодо ОСОБА_3 суд визнав доведеним фактичні обставини, які інкримінуються і ОСОБА_9, кримінальна справа щодо якого не розглянута, хоча відповідно до ч.2 ст.2 КК України, особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, усунути зазначені недоліки та прийняти рішення яке б відповідало вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляцію (з доповненнями) прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, Вакар В.В. задовольнити.

Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.

Судді:

Аліфанов Ю.Б. Старинець Ю.В. Олексієнко Ю.Г.

З оригіналом згідно.

Суддя: