АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-434/12Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/1990/434/12 Доповідач - Сташків .І.

Категорія - 39

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьми Р. М., Парандюк Т. С.,

при секретарі - Семяоніді В.А.

з участю відповідача ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою міського голови ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2012 року по справі за позовом виконавчого комітету Тернопільської міської ради, міського голови ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації міського голови, ділової репутації виконавчого комітету Тернопільської міської ради та спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради та міський голова ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації міського голови, ділової репутації виконавчого комітету Тернопільської міської ради та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що була розповсюджена у засобах масової інформації та Інтернет мережі недостовірна інформація, про те що 14 жовтня 2011 року під час спеціально скликаної прес-конференції у Тернопільському прес-клубі депутат Тернопільської міської ради ОСОБА_1 заявив: «Міська влада обкрадає тернополян, а мені особисто за розкриття оборудок міський голова Тернополя ОСОБА_4 погрожує розправою», «Тернопільська міська влада, яку очолює ОСОБА_4 і його «свободівська»більшість, хоче вкрасти в громади ціле підприємство з гектарами землі і заодно вигнати на вулиці і позбавити роботи понад 100 працівників», «На одному з останніх засідань міськвиконкому міський голова ОСОБА_4 при свідках мені відкрито погрожував. Його дедалі більше виводить з себе, що всі так звані спецоперації, які проводяться в інтересах тих, хто вкладав у нього гроші на виборах, набувають публічного розголосу». На думку позивачів, вказана інформація підриває ділову репутацію виконавчого комітету Тернопільської міської ради та ганьбить честь, гідність, ділову репутацію міського голови та ділову репутацію виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в результаті чого постраждала позитивна моральна репутація міського голови та ставиться під сумнів результативність функціонування процесів у виконавчих органах міської ради.

Крім цього, позивачі просять зобов'язати відповідача в 10-денний термін скликати прес-конференцію Тернопільського прес-клубу на якій спростувати поширену недостовірну інформацію, а також зобов'язати відповідача опублікувати в друкованих засобах масової інформації та у мережі Інтернет спростування, оприлюднити на телеканалах спростування поширеної недостовірної інформації.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі міський голова ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконне та необґрунтоване.

Зокрема вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що вищезазначені висловлювання відповідача є оціночними судженнями, оскільки відповідач заявив про вказані порушення як правдиві факти, у зв'язку з чим всі присутні на прес-конференції представники засобів масової інформації сприйняли виступ ОСОБА_1 як повідомлення про факти, що містять ознаки злочину, вчиненого позивачем по справі, а тому дії ОСОБА_1 були спрямовані на приниження, честі, гідності, ділової репутації міського голови ОСОБА_4 та ділової репутації виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

В апеляційній інстанції відповідач та його представники апеляційну скаргу заперечили та просить рішення суду залишити без змін.

Апелянт ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту висловлювань говорить про те, що вони направленні не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачів, а на доведення до широкого кола людей оцінки діяльності посадових осіб та позицій відповідача, як голови фракції Партії регіонів в Тернопільській міській раді щодо висвітлених на прес-конференції питань. у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що дані судження є оціночними, а тому не є предметом судового захисту.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недостовірної та спростування інформації про те, що «Міська влада обкрадає тернополян, а мені особисто за розкриття оборудок міський голова Тернополя ОСОБА_4 погрожує розправою» суд виходив з того, що з аналізу із змісту дослідженого в судовому засіданні відеозапису прес-конференції -такої інформації відповідач не поширював. Крім того, позивачами не доведено факт причетності відповідача щодо формулювання змісту вказаного оголошення чи його розповсюдження.

Суд також прийшов до висновку, що інформацію про те, що «На одному з останніх засідань міськвиконкому міський голова ОСОБА_4 при свідках мені відкрито погрожував»не принижує честь, гідність чи ділову репутацію позивача, оскільки вказана інформація не містить закінченої думки щодо характеру чи виду погроз.

З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони достатньо мотивовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи і ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України спростуванню підлягає недостовірна інформація.

Як встановлено судом, що сторони є публічними особами, а саме: міським головою та депутатом міської ради.

14 жовтня 2011 року в приміщенні Тернопільського прес-клубу, що на бульварі Шевченка, 23 в м. Тернополі відповідачем ОСОБА_1 була проведена прес-конференція за участі представників засобів масової інформації.

На вказаній прес-конференції ОСОБА_1 була поширена наступна інформація:

«Тернопільська міська влада, яку очолює ОСОБА_4 і його «свободівська»більшість, хоче вкрасти в громади ціле підприємство з гектарами землі і заодно вигнати на вулиці і позбавити роботи понад 100 працівників»;

«На одному з останніх засідань міськвиконкому міський голова ОСОБА_4 при свідках мені відкрито погрожував. Його дедалі більше виводить з себе, що всі так звані спецоперації, які проводяться в інтересах тих, хто вкладав у нього гроші на виборах, набувають публічного розголосу».

Під час встановлення таких фактів судами не були порушені норми процесуального права, а докази ними оцінені правильно, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію»під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Зі змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз'яснив судам, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).

У п. 19 наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути лише покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.

Політичний діяч має право на захист свого приватного життя, але межа захисту його репутації повинна бути такою, щоб забезпечити й вільне обговорення політичних питань. Політичні діячі неминуче стають відкритими для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків і мають усвідомлювати це. При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Лінгенс проти Австралії" та "Українська Прес-Група проти України").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є міським головою та публічною особою, тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою.

Відповідач, як депутат міської ради, голова фракції Партії регіонів в Тернопільській міській раді, відповідно до наданих йому законом повноважень під час прес-конференції висловив свою думку щодо діяльності міської ради та її посадових осіб, яка є предметом обговорення суспільства та яка склалася у Тернопільській міській раді, головою якої є позивач. Стиль викладення вищезазначеного матеріалу є доволі нетерпимим до позивачів і таким, що може викликати обурення, почуття образи, проте він є критичним, оціночним та суб'єктивним судженням автора, а позивачі не довели того, що інформація поширена відповідачем «з явним умислом», а не з метою сформувати думку про позивачів.

Тому, відмовляючи у позові, суди правильно виходили з того, що в даному випадку має місце судження, відповідач в процесі прес-конференції, висловив свою думку щодо цього питання. У поширеній ним інформації образи та наклепи на адресу позивача відсутні.

Таким чином судом першої інстанції правильно з урахуванням положень ст.47-1 Закону України «Про інформацію»розмежовано оціночні судження, правдивість яких не потребує доведення та, що вимога про доведення правдивості цих оціночних суджень порушує свободу вираження поглядів, яке гарантується ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, від тверджень про факти, оскільки вони не містять ствердження про порушення позивачами законодавства чи моральних принципів.

Тому в контексті Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) зазначене не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

Таким чином, з дотриманням вимог зазначеного національного і міжнародного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, місцевий суд чітко розмежував думки, погляди, висловленні відповідачем ОСОБА_1 в рамках свободи слова та вільного вираження поглядів в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова, від відомостей фактичного характеру, та обґрунтовано встановив, що зазначена інформація фактично містить в собі оціночні судження автора про діяльність посадових осіб та позицій відповідача, як голови фракції Партії регіонів в Тернопільській міській раді щодо висвітлених на прес-конференції питань.

Таким чином, зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності. Правильність думок і оцінок автора виступу можуть бути предметом думок та оцінок інших осіб, а не предметом повноважень судової влади, тому що визначати їх правильність у судовому порядку означає втручання в правовий статус громадянина.

Незалежно від того, в якому контексті поширена публікація про особу, вона вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).

Згідно з вимогами ст. 277 ЦК України позивачі не обмежені у праві надати свою відповідь на таку інформацію.

У зв'язку з вищенаведеним, посилання апеляційної скарги на те, що були висловлені не оціночні судження, а твердження про факти, є безпідставними, оскільки зазначені доводи ретельно перевірені судом і не знайшли свого підтвердження, про що у рішенні суду першої інстанції наведені докладні мотиви.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-317, 319 ,324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу міського голови ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків