РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/643/2012Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
РІШЕННЯ
"16" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівПритуленко О.В.Кустової І.В.,,
При секретаріКовтун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, третя особа - Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 лютого 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
23 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 в якому просило в рахунок погашення заборгованості в розмірі 17134,90 доларів США за кредитним договором №SIK0АK00330796 від 13.11.2006 року звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Great Wall, модель: Hower, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та стягнення судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони 13.11.2006 року уклали кредитний договір №SIK0АK00330796 на суму 30026,09 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.11.2013 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_6 13.11.2006 року було укладено договір застави рухомого майна № SIK0АK00330796, за умовами якого ОСОБА_6 передав в заставу банку автомобіль Great Wall, модель: Hower, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Однак, відповідач порушує умови договору, кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим станом на 25.08.2011 року заборгованість склала 17134,90 доларів США, з яких: 13495,97 доларів США - заборгованість за кредитом, 2282,69 доларів США - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 470,56 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 885,68 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
13 січня 2012 року ОСОБА_6, не погодившись з позовом ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах») про стягнення солідарно з відповідачів суми страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № SIK0АK00330796 від 13.11.2006 року в сумі 101609 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № SIK0АK00330796 на суму 21005,94 доларів США на покупку автомобіля «Great Wall, Hower».
В забезпечення виконання умов кредитного договору, 13.11.2006 року укладено договір залогу вказаного автомобіля. Умовами кредитного договору, а саме п.2.2.7 та п.7.1. договору залогу рухомого майна передбачено обов'язкове страхування автомобіля, у зв'язку з чим в цей же день позивачем був укладений договір страхування наземного транспорту № SIK0АK00330796.
07 серпня 2009 року автомобіль (предмет залогу) був викрадений; 08 серпня 2009 року про страховий випадок була повідомлена страхова компанія.
Незаконне заволодіння транспортним засобом є страховим випадком №255 за договором страхування наземного транспорту № SIK0АK00330796 від 13.11.2006 року.
Відповідно до п.15.6, п.15.7.3 договору залогу, та п.15.19.1.1 договору страхування страхова компанія повинна сплатити банку усю суму заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначає, що ним своєчасно здійснювалися виплати у встановленому кредитним договором порядку. Так, відповідно до квитанцій, загальна сплата за договором складає 21818,80 доларів США, з яких приблизно 2000 доларів США на погашення відсотків за користування кредитом, а інше - тіло кредиту за договором № SIK0АK00330796 від 13.11.2006 року.
Згідно п.12 договору страхування від 13.11.2006 року «Гарантом виконання зобов'язань ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» за договором страхування є ПАТ КБ «Приватбанк», кожне перерахування коштів по кредиту прямувало до ПАТ КБ «Приватбанк», який розподіляв певну суму на рахунок страхової компанії. Згідно п.6.1. договору страхування розмір страхової суми складає 119540 грн., проте з урахування безумовної франшизи (15%), передбаченої п.7 договору страхування, розмір страхового відшкодування складає 101609 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 лютого 2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволений.
У зустрічному позові ОСОБА_6 відмовлено.
ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин у справі та на неналежну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ КБ «Приватбанк» та задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд зобов'язання банку за кредитним договором безпідставно прийняв за доказ виконання зобов'язань. Банком не надано первісних документів про перерахунок грошових коштів, передбачених умовами кредитного договору. Апелянт не погоджується з розрахунком заборгованості позивача, оскільки в ньому не зазначені суми і дати фактичних оплат, а з платіжних доручень вбачається, що оплата проводилась у більшій сумі, чим передбачено умовами кредитного договору. Суд не звернув увагу на те, що зазначена у кредитному договорі сума не відповідає фактично отриманій сумі кредиту.
Виходячи з умов договору залогу і договору страхування слідує, що банком і страховою компанією порушені прийняті на себе зобов'язання з виплати страхового відшкодування. Згідно п.12 договору страхування, гарантом виконання ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» прийнятих на себе зобов'язань є ПАТ КБ «Приватбанк», а тому вони, на думку апелянта, є солідарними боржниками.
У зв'язку з частковою оплатою страховою компанією суми страхового відшкодування, апелянт вважає безпідставним висновок суду щодо відсутності доказів його звернення до страхової компанії у зв'язку з настанням страхового випадку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє
законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини 2 наведеної статті, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №SIK0АK00330796, згідно якого банк зобов'язався надати ОСОБА_6 кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок, на строк з 13.11.2006 року по 14.11.2013 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 21005,94 доларів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 9020,16 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7 даного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_6 і банком 13.11.2006 року було укладено договір застави рухомого майна №SIK0АK00330796 (далі - договір застави), за умовами якого ОСОБА_6 передав в заставу банку автомобіль Great Wall, модель: Hower, рік випуску 2006, що належить йому на праві власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Пунктом 10 вказаного договору передбачено звернення стягнення на предмет застави.
13.11.2006 року між ЗАТ «СК «Інгосстрах», ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладений договір страхування наземного транспорту №SIK0АK00330796 (далі - договір страхування), умовами договору передбачено, що страховик приймає на страхування майно ОСОБА_6 і зобов'язується в разі настання страхового випадку, здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови страхування (п. 4.2).
П.3 договору страховий агент - ПАТ КБ «Приватбанк» визначений вигодо набувачем.
Відповідно пункту 6.1. договору страхування, розмір страхової суми складає 119540грн.
Постановою Індустріального РО ДГУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 21 грудня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, належним ОСОБА_6 (а.с.24).
Незаконне заволодіння транспортним засобом є страховим випадком № 225, що вбачаться з п.7 договору страхування.
Згідно умов договору страхування страховик зобов'язаний протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу(п.13.1.2, п. 13.1.4). При настанні страхового випадку страховик має право отримати страхове відшкодування в порядку передбаченому Правилами страхування та договором (п.13.4.2).
У разі незаконного заволодіння транспортним засобом виплата страхового відшкодування здійснюється таким чином: при порушенні кримінальної справи виплата здійснюється у розмірі 30% страхового відшкодування, а решта страхового відшкодування виплачується після закінчення або зупинення досудового слідства по кримінальній справі (п.15.16)
Якщо на момент прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування у страхувальника існує заборгованість за кредитним договором, строки виконання якої вже настали, страхове відшкодування виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення цієї заборгованості (п.15.19.1).
Задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_6 заборгованості по сплаті кредитних платежів у визначеному позивачем розмірі та наявності підстав для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет застави із застосуванням процедури, яка передбачає продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.
Між тим, такого висновку суд першої інстанції дійшов без урахування конкретних обставин справи та вимог закону.
Стаття 9 Закону України «Про заставу» передбачає перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, що є предметом застави, на час пред'явлення позову протиправно вибув з володіння його власника - ОСОБА_6
21 грудня 2009 року за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, належним ОСОБА_6, порушено кримінальну справу(а.с.24), дізнання по якій 13 березня 2010 року зупинено на підставі ч. 3 ст.206 КПК України ( а.с.90).
Втрата предмета застави означає відсутність істотної умови договору і неможливість одержання кредитором задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у
майбутньому, із втратою предмета застави анулюється цінність застави як способу забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України «Про заставу» та ч.2 ст. 581 ЦК України, у разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика, що також передбачено п.15.6 договору страхування, проте такої вимоги Банком не заявлялось.
Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованого визначення судом розміру кредитної заборгованості, оскільки матеріали справи не містять даних щодо виконання умов кредитного договору (п.1.1) по сплаті Банком страхових платежів відповідно до умов цього договору, зарахування сум страхового відшкодування, тощо.
За таких обставин, рішення суду в частині визначення розміру заборгованості та задоволення вимог про звернення стягнення на предмет застави, який вибув із володіння заставодержателя, із застосуванням процедури, яка передбачає продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою -покупцем, не можна визнати законним. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем порушення його права на отримання страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю доказів виконання ним умов договору про інформування страхової компанії про настання страхового випадку.
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що страховою компанією у виконання умов договору страхування ( пр.15.16) 7.09.2010 року платіжним дорученням № 9830 перераховано на ім'я вигодонабувача -ПАТ КБ «Приватбанк» 30462,48 гр.(а.с.71).
За таких обставин висновок суду про неповідомлення позивачем страхової компанії про настання страхового випадку не відповідає обставинам справи, тому рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 з наведеної судом підстави не може бути визнане правильним.
Між тим, позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з інших підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 985 ЦК України та ч.4 ст.3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб(вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку для отримання страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника, або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта(аварійного сертифіката).
Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і особа, на користь якої передбачено виконання( ч.2 ст. 636 ЦК України).
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся із вимогою про виконання договору на свою користь. Банк із самостійними вимогами не звертався.
Оскільки матеріали справи не свідчать про відмову вигодонабувача (ПАТ КБ «Приватбанк») від права, наданого на підставі договору отримати страхове відшкодування, вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування на його користь, при наявності в нього заборгованості за кредитним договором, не відповідають умовам договору( п.15.19.1).
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 лютого 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія Інгосстрах» про стягнення страхового відшкодування відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова