Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 -2342 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 травня 2012 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Бердянська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначала, що з липня 1998 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 20.10.2001 року вона подарувала відповідачу належну їй ј частку житлового АДРЕСА_1 На час укладання договору дарування, перебуваючи під постійним психологічним тиском відповідача, вона захворіла, їй був поставлений діагноз «ситуаційний невроз», для лікування їй призначався медичний препарат амітриптилін. Вважає що під дією цього медичного препарату вона не в повній мірі розуміла значення своїх дій і не могла керуватися ними під час укладання договору дарування 20.10.2001 року. Крім того зазначає, що договір дарування вона уклала під впливом обману з боку відповідача, перебуваючи під його постійним психологічним впливом, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, яким скористався відповідач, щоб насильницьким шляхом заволодіти належною їй власністю, з метою свого збагачення.

Посилаючись на вищезазначене просила суд визнати договір дарування ј частку житлового АДРЕСА_1 від 20.10.2011 року недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на це нерухоме майно.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Мотивуючи своє рішення, суд вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Так, судом було враховано, що допитані в справі численні свідки підтвердили добровільність укладення позивачкою договору, її обізнаність у правових наслідках дарування.

Ані у суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження того, що укладений договір суперечив закону або був укладений поза її волею. Позивачка одночасно посилається на взаємовиключні підстави визнання договору недійсним, зазначаючи про те, що договір було укладено під впливом насильства, тиску з боку відповідача та під впливом тяжкого матеріального становища на вкрай невигідних умовах, а також позивачка зазначає, що під впливом лікарських препаратів не розуміла значення своїх дій, скориставшись чим відповідач допустив обман щодо неї. Зі змісту позову та апеляційної скарги вбачається, що позивачка посилалася і наявність помилки з її боку, оскільки сподівалася на вдячність обдарованого.

Разом з тим, позивачка не зазначає жодних обставин, які свідчили б про вчинення щодо неї тиску або насильства чи інших протиправних дій в тому числі обману на час укладення договору.

Таким чином, позивачкою не було надано належних, в розумінні ст.58 ЦПК України, доказів в підтвердження або факту насильства, або помилкового сприйняття нею на час вчинення договорів дарування природи цих правочинів, їх наслідків, прав та обов'язків сторін чи інших обставин, які унеможливлювали б вчинення нею правочину.

Відповідно до змісту статті 55, 56, 57 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, кожна з наведених у цих нормах обставин мала існувати на час укладення правочину та впливати на свободу волевиявлення дарувальника.

В апеляційній скарзі апелянт посилається в числі обставин, які на її думку ставлять під сумнів правочин, і на те, що вона сподівалася на вдячність відповідача, вчиняючи дарування, розраховувала на те, що в особі відповідача отримає люблячого чоловіка та батька своїх дітей. Таким чином, вона усвідомлювала зміст і правові наслідки дарування, що не узгоджується з посиланням на ст. 57 ЦК (1963р.), за якою може бути визнана недійсною угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин.

За текстом апеляційної скарги, не виправдалися сподівання апелянта щодо вдячного ставлення до неї обдарованого. Але такі обставини як помилка, обман , насильство тощо, можуть бути підставою для визнання недійсним договору якщо вони існували на час укладення угоди, а не стосуватися невиправданих сподівань на майбутнє.

Помилка в мотивах (сподіваннях, що обдарований зобов'язаний буде ставитися до неї з повагою) не має істотного значення для вирішення цивільно-правового спору, оскільки вона стосується сфери особистих морально-етичних відносин сторін по справі, а тому не може бути підставою для визнання вчинених правочинів недійсними.

Такий висновок суду повністю узгоджується роз'ясненнями наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2012 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: